Альтруїзм виявився не властивістю характеру, а фізіологічною особливістю організму. Нейромедики підтвердили дослідження психологів, дійшовши висновку, що альтруїзм є не властивістю характеру, а фізіологічною особливістю організму. Заради виживання виду... Вчені з Медичного центру Університету Дьюка знайшли ділянку мозку, відповідальну за схильність людей до альтруїзму, повідомляє Газета.Ru. Експеримент вчені побудували за наступною схемою: 45 випробуваних піддали анкетуванню, у ході якого з’ясовували ступінь альтруїзму того або іншого респондента. Потім кожному з учасників пропонували спочатку зіграти в комп’ютерну гру, а потім поступитися місцем гравця комп’ютеру. Під час комп’ютерних ігор мозок досліджуваних сканувався методом функціональної магнітно-резонансної томографії. З’ясувалося, що ділянка головного мозку, яка знаходиться в районі верхньої і нижньої скроневих борозен, під час передачі гри комп`ютерові в "альтруїстів" активується сильніше, ніж у "егоїстів". “Ми не можемо пояснити своїм дослідженням феномен Матері Терези, – говорить керівник дослідження Дарл Танкерслі, – але ми можемо встановити природу такого соціального явища, як альтруїзм». Результати дослідження опубліковані в онлайн-виданні Nature Neuroscience. Також вони вийдуть в друкованому лютневому виданні журналу. Вивчення альтруїзму носить не лише фундаментальний характер. Він виявився дуже вигідною властивістю індивіда з погляду еволюції. У боротьбі за еволюційне виживання програють егоїсти. Група вчених під керівництвом фахівця в області еволюційної біології Томаса Флатта з Університету Брауна в Провіденсі створила теоретичну модель виживання альтруїстів у середовищі егоїстів. А заодно прояснила, навіщо взагалі співробітництво - фундаментальне поняття біології, етології і соціології - знадобилося в ході еволюції. Захисний механізм для схильних до співробітництва індивідів може бути наступним: життя в маленьких ізольованих групах, де вони надійно захищені від численних шахраїв і можуть спокійно плодитися і переміщатися. Програма Флатта заснована на іграх з "суспільними благами" (public goods), основних елементах теорії ігор і найпростішої моделі соціальних дилем. У новій моделі дослідники ввели в гру такий фактор, як популяційна динаміка. Гравців поділили на групи, і вони грали з іншими учасниками своїх команд. Далі кожен гравець "відтворювався" пропорційно прибутку, що одержав від гри, передаючи свою стратегію - партнера або шахрая - "нащадкові" у спадок. Після відтворення відбувалися "випадкові мутації", у результаті чого частка, яку внесе кожен гравець, мінялася. І на завершення гравці перемішувалися випадковим чином, безладно розсіюючи по різних групах і приносячи із собою власні інвестиційні "звички". У результаті утворилися групи різних розмірів. Подальше моделювання ситуації показало, що через 100 тис. поколінь наступить зовсім разючий фінал: партнери-альтруїсти в стані вижити і зберегти свою чисельність. Цінність нової моделі, на думку її ж головного дослідника Флатта, полягає, насамперед, у незвичайній простоті й одночасно універсальності підходу, який можна застосовувати до співробітництва на всіх біологічних рівнях - "від комашки до людини". Малеча - головні альтруїсти У свою чергу, німецькі дослідники виявили, що вже у 18 місяців діти починають проявляти альтруїстичну поведінку, що свідчить про природжену доброзичливість людини. В експериментах, про які повідомляє журнал Science, малюки допомагали абсолютно незнайомим людям. Молоді шимпанзе зробили те ж саме, доводячи наявність природженого альтруїзму у приматів. Учені довгий час не могли зрозуміти, що примушує людей діяти альтруїстично, при цьому допомагаючи навіть не родичам і без зиску для себе. Людське суспільство тримається на людях, які вміють співробітничати з іншими і бути милосердним, платити податки і так далі. Тому, багато учених стверджували, що альтруїзм — унікальна людська функція, закладена в мозок і є складовою частиною генотипу людини. Дослідники поспостерігали поведінку 24 півторарічних малюків у таких ситуаціях, як видалення прищіпки поза зоною досяжності або неправильно складена купа книг. Практично всі діти з дослідженої групи намагалися виправити ситуацію в перші 10 секунд експерименту. Вони зробили це тільки тому, що думали, ніби дослідникам це було потрібно, інакше вони б і не кинулися збирати книги. Експеримент був продовжений з трьома молодими шимпанзе, які не допомагали в складніших завданнях, але справді допомагали людині, що піклуваласяся про них в простих ситуаціях(наприклад, допомагали шукати втрачений предмет). "І діти, і шимпанзе хочуть допомагати, але вони відрізняються в здатності інтерпретувати потребу інших в допомозі в різних ситуаціях", пише Science. "Це перший експеримент, що показує альтруїстичну настроєність в будь-якому приматі", — повідомив Фелікс Вонекен, психолог Інституту Еволюційної Антропології в Лейпцігу, Німеччина. Психологи стверджують, що альтруїзм, напевно, є результатом еволюційного розвитку, направленого на забезпечення передачі спадкових рис між поколіннями. Доктор Рік О`Горман, фахівець з психології альтруїзму з університету Ессекса говорить, що "особливо матері часто жертвують собою ради дітей. Виходячи з еволюційних уявлень, матері зазвичай дуже піклуються про потомство, деколи ціною власного життя. Окрім цього, люди в цілому поводяться досить альтруїстічно", — вважає учений.
