Думка про те, що мозок - орган свідомості, виникла давно, ще в ті часи,
коли наука не мала ніяких точних даних про будову та роботу мозку, а
відсутність наукового знання часто компенсувалося фантазуванням. Якщо
розітнути мозок людини, то на самій глибині можна побачити порожнечі,
приховані масами сірої та білої речовини. Це шлуночки мозку. Вони
заповнені особливою рідиною, що разом з кров'ю живить мільйони нервових
клітин і утворює немов м'яку подушку, попереджуючи мозок від струсів. Чи
не ховається там душа? Така думка спадала вченим ще в середні віки.
Впевненість у тому, що шлуночки мозку є вмістилищем душі трималась
кілька століть, хоч і не була жодного разу доведена. Ще 300-400 років
тому більшість вважали, що передня частина мозкової порожнечі -
"передній шлуночок" - розміщений ближче до очей та зорових нервів, є
органом загальної чутливості, середня частина - “сердній шлуночок” -
органом думки, а задня частина - задній шлуночок” - органом пам'яті.
Від цих шлуночків, буцімто, ідуть трубки, по яких течуть життєві
флюїди”. Саме так собі уявляв роботу мозку великий анатом XVI ст.
А.Везалій. Пройшло чимало часу, поки вчені відмовились від таких
поглядів. Сучасна фізіологія мозку стверджує, що ті чи інші ділянки
мозку дійсно відповідають за певні функції, однак це не пов'язано ніяк
із шлуночками та рідиною в них. Кожна частина тіла представлена в корі
головного мозку (великі півкулі) відповідною ділянкою, яка за неї
відповідає. Це називається гомункулус. Яка ж частина тіла людини
найбільш представлена в корі головного мозку. На це в свій час дав
відповідь канадській хірург та фізіолог Ценфілд. Під час операцій він
подразнював електричним струмом певні ділянки головного мозку. Як
виявилось, найбільшу площу на тій частині людського мозку, що
називається руховою ділянкою кори, займають апарати, що керують рукою,
пальцями (особливо великим та вказівним) та органами мови: язиком,
губами, глоткою. Схожа ситуація виявляється і в ділянці, що відповідає
за чутливість того чи іншого органу. Чим більше значення має той чи
інший орган та діяльність людини, тим детальніше аналізується дана
діяльність. Відповідно, чим різноманітніші рухи органу, тим більше він
повинен бути представлений в центральній станції керування - корі
головного мозку.
рідиною, що разом з кров'ю живить мільйони нервових
клітин і утворює немов м'яку подушку, попереджуючи мозок від струсів.
