На думку французького письменника Бернарда Вебера немає потреби шукати розумні форми життя, схожі на людські, десь далеко на інших планетах. Виявляється такі істоти живуть поруч з нами, точніше під нашими ногами. Важко повірити, але на думку багатьох дослідників, цивілізація мурашок не менш інтелектуальна і складна ніж людська!

У своїй книзі про життя мурашок Вебер висуває фантастичну гіпотезу про те, що люди в майбутньому навчаться спілкуватись з мурашками. Для написання книги він не тільки консультувався з багатьма мірмекологами (вчені, що вивчають мурах), але й завів мурашник в себе на квартирі. Виникає питання: чи не настане такий день, коли і людині доведеться боротися з цими крихітними істотами за місце під сонцем?

І справді, крихітні, на перший погляд, мурашки дійсно можуть вважатися господарями нашої планети - вони завоювали Землю ще задовго до появи людини. І не просто пристосувалися виживати, а створили свою цивілізацію. Як і люди, мурашки теж навчилися робити наступні речі:

1. Свої держави-федерації

На даний час вчені вже описали 12 тисяч видів мурашок, і кожен рік до списку додається ще 200-300. Багато видів живуть величезними колоніями, які вчені називають федераціями - декілька десятків, сотень чи навіть тисяч мурашників, з'єднаних стежками. Мурашки з однієї федерації ніколи не нападатимуть на інших, але можуть ділитися їжею, спільно полювати, воювати з конкурентами, що зайшли на їх територію. Найбільша федерацій існує в Японії, де в на 3 тис. кв. км стоїть 45 тисяч мурашників, загальне населення яких сягає більше 300 млн. мурашок. До речі, на кордонах своїх федерацій багато мурашок влаштовують буферні гнізда - «блокпости», де живуть лише воїни та розвідники.

2. Рабовласницький устрій

В мурашок-амазонок немає навіть касти робочих мурах: лише матки і солдати. Вони не можуть самостійно харчуватися: хтось повинен класти їм їжу в рот. Не вміють вони і будувати мурашники. Королева рабовласників проникає у чуже гніздо, вбиває «місцеву» матку і починає нести свої яйця, якими опікуються «няньки» попередніх господарів.

3. Фермерські плантації.

Так само, як у людей, у мурашок існує спеціалізація - в залежності від кліматичних умов району, де вони мешкають. В Азії та Африці живуть мурашки-кочівники, що постійно мандрують. Є види, що спеціалізуються на збиранні насіння, розведені попелиць, мисливці (причому полюють лише на певні види комах). Є і фермери, що влаштовують у надрах своїх мурашників плантації грибів.

4. Селекція рослин.

Хто ще, крім людини, займається садівництвом і здійснює штучний відбір? Мурашки. Приклад - «Сади диявола». Назву вигадали  індіанці. В непрохідних лісах Амазонії раптом виявляється ділянка з одного виду деревами. Вчені розкрили таємницю цих садів. Виявилось, що місцеві деревні мурахи вибірково жалили погані і непотрібні їм рослини, але не чіпали своє рідне дерево, у стовбурах якого живуть. Вчені влаштовували експерименти: будь-які рослини, посаджені в зоні відповідальності цих мурашок, гинули протягом доби. Як порахували біологи, у найбільшому «Саді дисявола» росте 328 дерев, а вік мурашиного дому - близько 800 років.

5. Навчання новим технологіям.

Звісно усі досягнення мурашиного господарства можна було б списати на інстинкт. Мов, мати-природа так захотіла, а самі комахи такі тупі, що нічого самотужки вигадати не в змозі. Це не так. Мурашки, єдині зі всіх комах, вміють підглядати за іншими, вчитися і засвоювати нові технології.

6. Знаряддя праці

Мурашки охоче експериментують із знаряддями теж. В експериментах на декількох видах було доведено, що вони можуть використовувати шматочки листя, дерева і навіть оброблені частинки ґрунту для транспортування рідкої їжі. Вмочують їх у краплю меду, почекають поки промокне і несуть. Таким чином можуть переносити в 10 разів більше, ніж звичайно, у зобі. В умовах жорсткої конкуренції це значна перевага. Був ще такий експеримент. Мурашок навчали тягнути за дві нитки: одна відривала годівничку з цукровим сиропом, інша - порожню. І мурашки на 70 % робили правильний вибір. Щоправда, за нитку тягнули здебільшого одні мурахи, а корм поїдали інші. Ну хіба нікого цим вони не нагадують?

Є ще багато цікавих фактів із життя колективних комах, зокрема про наявність у них спеціальної мови і таке інше. Виникає закономірне запитання: наскільки поведінка у вищеописаних випадках є осмисленою?Насправді це важке запитання. Якщо порівняти мурашник з мозком, то можна припустити, що кожна мураха - немов маленька нервова клітина, сама по собі не дуже розумна, але разом вони немов справді великий розумний організм.