Побутує думка, що для того аби домогтися успіху треба багато і непосильно працювати, дуже багато вчитися, відмовлятися від радощів життя і тоді колись в далекому і світлому майбутньому успіх прийде. Чи це справді так? «Пораднику» розказує бізнес-консультант, психолог, керівник консалтингової компанії «Корисні поради» та тренінг-центру «Технології  Успіху» Любомир Бованько.

-- Пане Любомире, чи дійсно це так, щоб добитися успіху треба докладати титанічних зусиль і треба бути дуже вольовою людиною?

Насправді це твердження є далеким від істини. Адже ми знаємо багато вольових і цілеспрямованих людей, які дуже багато працюють та чомусь справи у них ідуть не дуже добре. А з іншого боку всі ми знаємо чимало таких собі везунчиків, що живуть собі прекрасно, особливо нічим не переймаючись, багато відпочивають, живуть легко і щасливо, в той же час роблять серйозні справи, все у них ніби відбувається само собою, без особливих зусиль, боротьби чи важкої титанічної праці.

Чим же відрізняються перші від других?

Більшість з нас щиро вірить, що головне мати цілі і бажання їх втілювати, а ще якщо помріяти і уявити позитивний результат, то  ось, мовляв закачаю рукава, буду активно діяти і все збудеться. Та чомусь часто буває навпаки, бажання не збуваються, не дивлячись на титанічні зусилля.

Любомире Ігоровичу, то що є причиною цього і як це можна змінити?

Можуть бути декілька причин цього: негативні переконання, одержимість результатом, низький рівень усвідомленості, сумніви у намірах та неправильна реакція на негативні події.

Часто буває, що людина своїми діями наслідує більш успішних людей, але не добивається в цьому успіхів, не змінивши своїх вірувань і переконаннь, адже кожна дiя є лише вершиною айсберга. За кожною дiєю стоїть цiлий ряд переконань. Якщо у людини в життi щось не йде це ознака того, що за дією людини стоять певні негативнi переконання.

-- Пане Любомире, поясніть будь ласка, що Ви маєте на увазі?

-- Це, наприклад, такі переконання як: «Все що я роблю менi дається тяжко. Людині людині  - вовк. Не обманеш -  не проживеш. Чесно заробити не можна» і т. д.

Коли людина вірить в такі переконання жодні дiї протилежнi цим переконанням не спрацьовують. Варто змiнити тезу на антитезу: «Менi все дається легко i швидко, мене отчують дружелюбнi люди, вони покращують моє життя. Я чесно i легко заробляю.» Ці позитивні твердження називають афiрмацiями. Їх варто записати і тривалий час багаторазо повторювати, тим самим препрограмовуючи свою підсвідомість.

Ще однією причиною може бути одержимість результатом.

А чим же погано прагнути досягнути результату?

В кожного повинна бути записані цілі. Без цілей не можливий розвиток. Але варто зрозуміти, що цiлі -- це є наші слуги, а не ми їхні. Якщо ваші цiлі не приносить вам задоволення i щастя, то може варто змiнити їх?

Важливо мати сильні бажання, але не мати особливої потреби у їх здійсненні. Тобто я хочу, але я не потребую, якщо не збудеться, то переживу. А якщо людина виражає своє бажання як конче необхідну потребу, це вже не бажання, а ідол.

Якщо ціль стає для людини ідолом, то ціль, або сама людина починає руйнуватися. Також, якщо людина прагне щось зробити ідеально, як правило, з такого наміру нічого не виходить.

Любомире Ігоровичу, а що означає низькій рівень усвідомлення?

Низький рівень усвідомлення свого життя також може бути причиною негараздів. Слід відрізняти знання від усвідомлення. Знання це інформація про щось. А усвідомлення це знання, яке реалізовано в дії, яке пропущено через власне преживання. Надзвичайно важливим є баланс між знанням і усвідомленням, між свідомою компетенцією і навиком.

Знання, які не використовуються є шкiдливими. Адже набагато важливiше вмiти використовувати iнформацiю, а не лише її, як губка вбирати. Приміром, як в притчі про велосипед. Двом чоловікам подарували по велосипеду. Один сів і поїхав. А другий почав читати книжки про велосипед, дивитись передачі, про те, як велосипед змайстрований, а на велосипед так ще й не сів, все готується і чим більше готується, тим все важче сісти і поїхати, дуже страшно, попробуй всі ці теоретичні знання згадати і при цьому, ще й їхати))). Подумайте, дії якого чоловіка вам ближчі?

 Один з моїх наставників і мій колега знаменитий тренер успіху Микола Латанський виділяє чотири стадії усвідомлення людини свого життя: 1)cудженя і осудження – найнижчий рівень усвідомлення, що притаманний найбільш примітивним людям, які на все, що навколо відбувається прагнуть навішати ярлик своєї оцінки. Цей рівень усвідомлення є  реактивним і енергозатратним, людина бореться з навколишнім світом нав’язуючи свій світогляд. «Не суди і не будеш судимий», як вчить християнська мораль.

2)прийняття – все що відбувається в житті людина приймає, бо розуміє нічого випадкового не буває. Все що є в житті викликано попередніми думками та вчинками. Пасивний спосіб реагування.

3)визнання – визнання всього, що відбувається в житті, як  варіанту наближення до мети. «Все що з’являється у Вашому житті, наближає Вас до Ваших цілей”, як сказав відомий консультант особистісного розвитку Боб Проктор.

Все що відбувається, навіть негативні події, такі як хвороби, чи втрати, сприймаються з вдячністю. Наче частина плану, щодо просування до обраної мети. Проактивний спосіб реагування

4) Спостереження – це поєднання проактивної і пасивної стратегії. Повна присутність у теперішньому, без оцінок і ярликів, з вдячністю і визнанням зчитування інформації по слабких сигналах і на основі цього прогнозування майбутніх сценаріїв розгортання подій і вибір найоптимальніших стратегій дій.

Любомире, що це означає, можна трохи докладніше?

Є три види реакцiї людини:  -- пасивна (прийняття того, що сталося, вiдбулося);

 -- реактивна ( вiдбулося -  зразу активно вiдреагував);

 -- проактивна (заздалегідь приготувався, по слабких сигналах виявляє тенденцію, передбачає декiлька варiантiв сценарiю розвитку подiй і вибір найкращої стратегії)

Зверніть увагу, якщо в життi ви починаєте щось губити, щось втрачати, те що берете в руки несподівано падає чи ламається. Вам трапляються агресивно налаштовані люди, зриваються справи. Ви забуваєте про важливi зустрiчi. Однозначно за цими слабкими сигналами пiдуть серйознi втрати. Такі події це сигнал переглянути своє життя, перестати порушувати закони, які релігії називають заповідями, перестати боротися з життям, адже далi прiрва. Навчитесь реагувати вчасно на такі події і результат буде іншим.

І навпаки є позитивні сигнали, які показують, що ви знаходитеся в гармонії з життям. Ви постiйно щось знаходите, вам постійно у всьому щастить, самi собою вирішуються проблеми, вороги якимось чином вас перестають зачіпати,  з’являються помiчники. Цi слабкi сигнали показують, що ви навчились жити в гармонії і більше не треба боротися, все наче стається само собою.

Тільки 4 стадія усвідомлення життя – спостереження дозволяє в повній мірі зчитувати інформацію по слабких сигналах і добиватися успіхів у всіх життєвих починаннях, завдяки вибору найкращих сценаріїв. Людина знаходиться, як кажуть метафізики і парапсихологи у стані «потоку», саме життя допомагає таким людям.

Що ще заважає людям з легкістю здійснювати задумане?

Як було сказано вище, дуже важливо не мати сумніву у своїх бажаннях. Прийняв рішення, що дійсно цього хочеш і більше ніяких -  «Чи варто? Чи зараз? А що з цього вийде?»

 Це так званий постулат, рішення без сумніву- «Хай  так буде!». Коли є постулат, тоді з'являється намір, тобто постійна нав'язлива думка про дію. Людина думає як це здійснити. Після цього варто подбати про план, а вже потім почати діяти і обов’язково варто звертати увагу, як ці наші дії відбиватимуться на навколишніх людях, які будуть, так би мовити, «круги на воді»

--Пане, Любомире, а що означає неправильна реакція на неприємні події?

-- Будь-яку, навіть неприємну подію треба навчитись робити корисною для себе. Так, часто ми не можемо змiнити подiї. І єдине над чим ми маємо повний контроль і владу -  це наша реакцiя на цю подiю. А це означає, що ми можемо трактувати по різному один і той же результат і відповідно змінити вплив цього результату на нас.

Якщо ми проаналізуємо своє життя, то можемо прийти до висновку, що нашим найбільшим перемогам і звершенням часто  передували негативні події і проблеми. «Можна програти битву, але головне виграти війну», як каже народна мудрість.

Аналізуючи своє життя вiддавайте перевагу питанню не «Чому?», а «Що? i як?»  Не «Чому я такий бiдний, нещасний? Чому я така нещаслива?»

А замініть питання «Чому?» на запитання «Що? i як?»  Приміром: «Що я можу зробити, щоб бути багатшим і щасливішим? І як менi це зробити?»

Якщо щось не виходить, варто поставити собі запитання: « Що я роблю не так? З ким я борюся? За що я тримаюсь?  Від чого мені варто відмовитися, чого варто позбутися?»

Томас Леонард, якого називають батьком коучингу, переконує: «тiльки 10% успіху залежить вiд знань i вмiнь. Зате 40% від способу мислення і аж 50% вiд середовища. Причому середовище варто розглядати дуже широко. Сюди входить  їжа, яку найчастіше споживаємо і місця де найчастіше буваємо, і взаємовідносини, які підтримуємо, і духовнiсть чи аморальність, і інформація, яку найчастіше отримуємо і накопичуємо, і наші фінансові справи, і мережа наших соціальних контактів, і головне наші вірування, переконання і цінності. Якщо ми сформуємо оточення, яке нас просуватиме вперед, то успiх прийде легко і ніби сам собою і навпаки, якщо наше середовище і спосіб мислення не сприятиме нашим звершенням, тоді жодні титанічні вольові зусилля і знання не допоможуть.

Розмову вела Оксана Мокрієнко

Ця стаття вийде у газеті «Порадник» 15.01.2011р.