Психологи давно прагнуть зрозуміти, чому одні люди займають в групі впливове, центральне положення, а інші постійно виявляються на задньому плані. Іншими словами, що робить людину лідером (від англ. to liade «вести»).

Перші теорії, що пояснюють природу лідерства в групі, були запропоновані більше 50 років тому. Одна з них, теорія рис, намагалася позв'язати лідерство в групі з якостями самого лідера. На перший погляд все дуже просто. Людина стає ватажком, тому що володіє набором певних якостей. Залишається з'ясувати набір цих характеристик, і тоді легко спрогнозувати, хто може стати лідером, а хто ні. Але подібні міркування виявилися далекими від реальності. У 1940 р. американський психолог Д. Берд, узагальнивши результати більш ніж 100 досліджень, перерахував 80 якостей, необхідних лідерові. І що ж? Лише 5 % якостей з цього списку зустрічалися в чотирьох роботах, ще 5 % зустрічалися тільки три рази, 20% характеристик згадувалися в двох дослідженнях, а 65 % попадалися взагалі всього по одному разу. Таким чином, неможливо скласти кокретний перелік якостей, що роблять людину лідером. А значить, немає універсальних рис особи, які завжди і скрізь гарантували б високий груповий статус.

Інша теорія лідерства - ситуаційна. Згідно з нею, людина стає лідером, якщо її риси найбільш відповідають вимогам конкретної ситуації. Отже, в кожній новій ситуації повинен був би з'являтися новий лідер. Проте в реальності цього не відбувається. Позиція лідера в групі зазвичай достатньо стійка, і його зміна - складний, інколи навіть конфліктний процес.

Нині багато психологів погоджуються з тим, що лідер - член групи, що володіє найбільшим психологічним впливом на інших. При цьому його влада пов'язана з конкретною діяльністю, заради якої створювалася група. Можна сказати, що лідер - той, чия активність якнайповніше відображає групові цінності. Натомість він отримує найбільш високий статус в групі, можливість максимального впливу на її життя.

Для досягнення групової мети кожен з членів групи прикладає певні зусилля, здійснює якісь дії, проявляє рівень своєї компетентності та ступінь зацікавленості у вирішенні завдань, що стоять перед нею. Якщо мова йде про спортивну команду, то це поведінка на тренуваннях, віддача під час змагань, прагнення до перемоги команди і так далі. В музичному колективі, дружній компанії, науковій лабораторії, військовому підрозділі інші групові завдання пред'являють інші вимоги до членів групи, і саме на підставі цих вимог учасники співтовариства оцінюють один одного. В результаті та людина, яка не на словах, а на ділі вкладає більше за всіх у групове життя, виступає не просто виконавцем, а стратегом, носієм групових цінностей, і стає найбільш впливовим членом колективу - лідером.