Буває, що нас з першого погляду зачаровує якась людина і ми прагнемо познайомитися із нею ближче. Інколи це здається само собою зрозумілим, адже достоїнства нового знайомого очевидні. Але іноді дивуємося із виниклої раптом симпатії: начебто нічого особливого в людині немає. Подальший досвід стосунків може підтвердити або спростувати наше враження. Та все ж, перші місточки і стежинки один до одного, люди прокладають саме під впливом симпатії, що виникла раптово та несподівано.

Закономірним є те, що спершу люди налаштовані краще до своїх близьких: в буквальному розумінні - до тих, хто живе поряд, або в ширшому - з ким часто спілкується. До них звикають, вони сприймаються як частина власного світу, товариші по долі, майже родичі. Мабуть, тому найвірнішими друзями стають однокласники і «хлоп'ята з нашого подвір'я». Звичайно, це правило не безумовне, ми можемо ненавидіти сусіда і любити знайомого, що живе в декількох тисячах кілометрів від нас. У певних обставинах приваблює саме несхожість, екзотичність, «дивакуватість». Але в цілому «свої» завжди ближчі і зрозуміліші, ніж «чужі».

Ще важливішим чинником привабливості людини служить її схожість з нами: за віком і професією, складом характеру і темпераменту, інтересами і життєвими цінностями. Наприклад, чутливій, тривожній людині навряд чи сподобається вибухова, енергійна і різка. Замкнутому і нетовариському важко зрозуміти того, хто прагне якомога частіше бувати на публіці. Прагматик, що судить про все з погляду матеріальної вигоди, не викличе симпатії у романтика, котрий цінує піднесені відчуття та самопожертву.

За інших рівних умов людина подобається більше після того, як ми відкрилися їй у чомусь дуже важливому для себе. Є і зворотна залежність: ми схильні відчувати особливу симпатію до того, хто зізнався нам в чому-небудь глибоко сокровенному, навіть якщо це слабкість або недолік

Враження, яке справляє людина, залежить і від її безпосереднього оточення. Побачивши приятеля-недотепу в товаристві красивої і розумної дівчини, компанія починає відноситися до нього інакше. І навпаки, явні недоліки в зовнішності або поведінці обраниці можуть спричинити перегляд статусу крутого хлопця. Цікаво, що на оцінку чоловіка і жінки по-різному впливає враження, здійснюване їх супутником. Чоловік, що супроводжується привабливою пані, здається оточуючим не тільки симпатичнішим, але і забезпеченішим, успішнішим і розумнішим. А ось враження від жінки, як правило, мало залежить від того, який мужчина знаходиться поряд з нею.

Формування думки про характер іншої людини багато в чому схоже на наукове пізнання. В ході спілкування складаються певні уявлення, які потім можуть змінюватись під впливом нових фактів. При цьому спостерігається одна закономірність. Виявляється, легше спростувати гіпотезу про позитивну рису вдачі, ніж про негативну. Достатньо кому-небудь кілька разів збрехати - і колишня думка про нього як про правдиву людину розбивається вщент. А ось якщо, скажімо, когось вважають за жорстокого, то його окремі добрі вчинки дуже нескоро переконають людей в зворотному.

Іноді ми думаємо, що з першої зустрічі достатньо зрозуміли, відчули людину. Наприклад, виникає впевненість, ніби цей ніколи не підведе, а той ненадійний і так далі. І хоча часто подібні оцінки справджуються, не варто дуже покладатися на власну проникливість.

Вельми поширена помилка при сприйнятті іншої людини - ефект ореолу. Ми потрапляємо в полон загального враження, яке є домінуючим над нашими оцінками: якщо ми вважаємо, що людина в цілому хороша, то вона така ж і у всьому або майже у всьому, а вже якщо погана, то паскудна без обмовок. Ефект ореолу - один із випадків спрощення дійсності. Нас дивує, коли з'ясовується: чоловік може бути демократичним, доброзичливим з друзями і деспотом з дружиною і дітьми. В принципі ми знаємо, що людська натура складна і суперечлива, але насилу віримо в це по відношенню до конкретного знайомого чи родича.

Ще один приклад шаблонного сприйняття - стереотипізация. У соціальній психології стереотипом називають узагальнене і спрощене уявлення про особливості людей, які належать до якої-небудь групи, наприклад,  бухгалтери, «нові росіяни», бомжі, цигани і так далі. Звісна річ, «середньостатистичні» німці педантичні, педагоги звикли повчати, а «нові росіяни» люблять смітити грошима. Проте ці думки деколи не мають анінайменшого відношення до одного, конкретно узятого представника групи. Він цілком може бути виключенням з правил. Стереотип - своєрідний ярлик, який ми наклеюємо на людину, відносячи її до тієї або іншої категорії і класифікуючи: «пройдисвіт», «ботан», «синя панчоха» і так далі. Категорії, на які ми підрозділяємо людей, залежать від особливостей ситуації і нашого стану. На роботі ми більш схильні оцінювати людей, що оточують за критеріями: «професіонал», «безвідмовний», «халтурник», а на вечірці - «душа компанії», «відмінний танцюрист»,. Сприйняття оточуючих залежить від характеру і способу життя самої людини. Ревний борець з курінням в думках ділить всіх на тих, що палять і не палять. Інтелігент - на тих, з ким є про що поговорити, і тих, з ким говорити немає про що. Прихильник ідеї збагачення - на «нормально упакованих» і “решту”. Зустрічаючись з незнайомцем, ми мимоволі відносимо його до однієї з категорій, якими зазвичай самі користуємося, а потім важко змінюємо уявлення, що склалося.