Між об'єднаннями хіппі, рокерів, панків, деякими чернечими орденами, клубами самодіяльної пісні, утопістами, що марять про ідеальне суспільство, значно більше спільного, ніж здається на перший погляд.

Відомий англійський антрополог Віктор Тернер виділив два типи об'єднаннь людей. Одні співтовариства створюються за зразком держави, де життя визначається економічними, політичними і правовими чинниками. Люди займають в ньому вище або нижче положення залежно від походження, освіти, посади, рівня доходів і так далі. Групи іншого типу схожі на колектив, вони об'єднують рівних і зазвичай очолюються духовним лідером. Такі співтовариства Тернер назвав коммунітас (від лат. communis - «спільний») і виділив ряд характерних для них ознак.

Всі коммунітас сповідають ідею початкової рівності людей - рівність перед Богом, долею або ідеалами групи. Для них цінність людини не залежить від місця, яке вона займає за межами альтернативної групи. Для коммунітас властиве заперечення власності, як головної ознаки нерівності - її скасовують, відмовляються при вступі до групи, щоб, як стверджує Тернер, «наблизити настання того досконалого стану єднання і спільності, до якого прагнуть». Крім того, новачок зазвичай проходить випробування, що показує йому і його майбутнім побратимам, ким є він по суті, позбавлений соціальних відмінностей та привілеїв. Звідси і характерне для членів коммунітас зневага до свого зовнішнього вигляду (демонстративна недбалість, неприйняття благопристойного стилю, аж до шокуючих форм, як, наприклад, зачіски у панків).

Тернер писав в 60--70-х рр. XX ст. про бітників і хіппі: «Вони випали із статусної соціальної системи і заслужили клеймо покидьків, що одягаються як бродяги, із звичками блукачів, що наймаються на найбрудніші випадкові роботи. Вони роблять акцент не на соціальні обов'язки, а на особисті стосунки...».

У вигляді коммунітас починалися всі релігійні рухи. Пізніше, з розповсюдженням релігії і зростанням її впливу, первинне братерство єдиновірців перетворилося на бюрократичну церковну структуру. Не випадково святий Франциск відмовлявся від світу, де правлять гроші, пропагаючи ченцям свого ордену жебрацьке існування. За природою найнеобхідніші джерела підтримки життя - гроші, їжа - для монахів францисканців мали бути «навмисно ненадійними і тимчасовими». Історик цього ордену М. Лемберт відзначає, що доходи ченців «складалися із винагороди за брудну роботу на стороні і плодів збирання милостині». Вони «завжди наймалися на нерегулярні роботи: риття могил, плетіння корзин, водоносіння». Така навмисна приналежність до «низів» пов'язана з ще однією характерною межею груп коммунітаса: тут понад усе цінується покірність замість хизування своїм положенням, властивого людям у статусних співтовариствах.

Більшість груп з альтернативними життєвими цінностями відмовляються від дотримання стандартних прав і обов'язків. Коммунітас замінює людині сім'ю: тут всі брати і сестри, товариші і друзі. Коммунітас не терпить людей, таких як усі, вона або виганяє їх, або руйнується сама.

Справжній дух коммунітас - крихкий, короткочасний стан, але він володіє величезною силою. Він завжди носить містичний, символічний характер всупереч буденності і життя в структурованому співтоваристві. Особливе значення надається відчуттям, переживанням, зокрема екстраординарним: екстазу, медитації, трансу, іншим зміненим станам свідомості. Недовговічність справжнього єднання не бентежить, адже коммунітас понад усе дорожить справжнім - неповторним моментом життя, не озираючись на минуле і не піклуючись про майбутнє, цінує спонтанність, поривши.

Коммунітас - відкрита група, щоб увійти до неї не потрібно нічого, окрім згоди з її принципами. Проте суспільство у всі часи сприймало подібні групи дуже вороже. У них бачать нез'ясовну загрозу, вважається, що своїм існуванням вони ображають почуття доброчесних громадян. Нові альтернативні об'єднання, особливо ті нові, що виникають, піддаються гонінням і заборонам з боку влади, або їх намагаються «приручити», ввести у прийнятні для суспільства рамки.

Тим часом цінності, які відстоюють більшість коммунітас, загальнолюдські: любов, свобода, рівність і братерство, єдність зі світом і людьми. Альтернативні групи виконують функцію їх охоронців, нагадуючи про ці цінності людям, що потонули в дріб'язкових турботах і метушні повсякденності. Кожній людині іноді необхідно перебувати в складі коммунітас, співтовариство ж, застигле в чистій структурі, приречене на смерть. «Мудрість, - вважає Тернер, - завжди полягає в тому, щоб знайти вірні стосунки між структурою і коммунітас при певних обставинах, в тому, щоб приймати кожен із способів життя не відкидаючи інший, і не чіплятися за один з них, коли його імпульс вичерпується.