Віра дуже потрібне «явище» в сучасному світі, адже впливає на моральну поведінку людини, а також дає можливість розпізнати моральність наших вчинків. Це – Божа (богословська) чеснота, яка дістається нам ніби у подарунок, як надприродний дар. Людина співпрацює з Богом, щоб розвивати в собі чесноту віри. Іноді нам просто важливо вірити хоча б у щось, чи то в Діда Мороза, який живе поверхом вище і спустився на прохання батьків привітати малечу, чи то у Надію, яка вмирає останньою…
Християнин – це людина надії, яка постійно очікує на завершення життя, з надією, що гріх і смерть колись будуть остаточно переможені. Надія допомагає витримувати важкі життєві ситуації та чинити опір знеохоченню та розпачу. І ця банальна віра та надія зустріти справжнє кохання та відчути Любов… Апостол Павло в своєму «Гімні любові» оспівує її прикмети: «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не минає» (1Кор. 13, 4-8). Грецька мова допомагає глибше розкрити та усвідомити поняття любові, трактуючи через призму чотирьох слів:
storge – любов батьків до дитини і любов дитини до батьків, яка є унікальною в родині;
eros – еротична, сексуальна, подружня любов, з якої народжуються справжні Люди. Вона має в собі чуттєвий і тілесний вияв та є благословенною Богом у подружжі;
philia – любов до друзів, приятелів, рідних, що відрізняється щирістю, відданістю, безкорисливістю;
agape – жертвенна любов, яка віддається беззастережно і підкреслює невичерпну добродійність та невтомну добру волю.
Роздумуючи над цими чотирма видами любові, виникає наступне запитання – А яка любов не зрадлива? Мабуть, наповнена Вірою та Надією…

Джерело: http://cro.org.ua