Вперше серйозно досліджувати сором’язливість
почав в 70-х рр. XX ст американський психолог Філіпп Зімбардо. Він
виявив, що збентеження, боязкість є (або були у минулому) значною
проблемою для 60 % людей. Іншим також знайоме відчуття сором’язливості,
але не постійне, а ситуаційне, наприклад, перед публічним виступом.
Цікаво, що сором’язливих людей більше в тих культурах, де ця риса
сприймається як позитивна (японці, німці, англійці та ін.).
У
наш час велика кількість запитань вирішується по телефону. Ми не можемо
уявити себе без нього і не пригадуємо, як ж обходилися раніше без
такого важливого «помічника». Буденні та ділові розмови заповнюють наш
час. Проте виникає питання: чи вміємо ми правильно спілкуватися по
телефону? Отож, декілька слів про ділову розмову.
Публічним
виступом може бути, як виступ на конференції, лекція, так і тренінгове
заняття. Чому так важко вийти перед аудиторією і донести інформацію,
яка потрібна і цікава для слухачів? Чому ми намагаємось зробити це
найшвидшим способом і забути про це? Але ж ми залишаємо в пам’яті людей
певну інформацію, враження про себе як фахівця чи науковця. Зіпсувати
дуже легко і просто, а залишити про себе хороше враження і донести
цікаво інформацію – це майстерність.
«Це дуже легко - приєднуватися до більшості», - сказав давньоримський філософ Сенека. Історія тоталітарних режимів XX ст. підтвердила його слова і показала також, що дане явище може привести до жахливих наслідків. Недаремно поняття «конформізм», що означає поступливість по відношенню до думки більшості, схильність до того, щоб погоджуватись, не противитися груповому тиску набуло явно негативного забарвлення. Відповідно звання нонконформіста вважається за почесне.
Перші
теорії, що пояснюють природу лідерства в групі, були запропоновані
більше 50 років тому. Одна з них, теорія рис, намагалася позв'язати
лідерство в групі з якостями самого лідера. На перший погляд все дуже
просто. Людина стає ватажком, тому що володіє набором певних якостей.
Залишається з'ясувати набір цих характеристик, і тоді легко
спрогнозувати, хто може стати лідером, а хто ні.
Людина за
природою своєю мисливець, що прагне впіймати і підкорити ту здобич, яка
є найбільш непокірною. Жадання влади настільки сильне, що вона стає
просто одержимою цією ідеєю отримати все і одразу. Вона хоче бути на
вершині владної ієрархії суспільства, в якій одні повністю чи частково
підпорядковуються іншим. Тиабо панівний, владний клас або підпорядкований, підвладний. На жаль, золотої середини немає, однак її варто шукати.
Часто
ми робимо певні вчинки, згадуючи про які, не можемо зрозуміти, чому
саме так вчинили. Якщо задуматись, ми всі підпадаємо під психологічний
тиск. Прояви цього можуть бути різні, проте суть не змінюється – нами
прагнуть маніпулювати. В
перекладі "маніпулятор" означає “фокусник, цирковий артист”, який добре
володіє предметами за допомогою рук, проте на даний час це слово набуло
зовсім іншого забарвлення.
Існує
безліч молодіжних субкультур, як і безліч стереотипів про те, що
субкультура - це обов'язково погано. Свідчення тому, що половина
безграмотних у цій справі людей вважають, що всі неформали ( люди з
різних субкультур) є божевільними сектантами. Давайте ж спробуємо
знайти плюси і мінуси кожної субкультури, щоб насамперед розуміти їх як
людей.
Ви
напевно зустрічалися з людьми, яких можна назвати король вечірок, –
товариськими, привітними, милими і завжди цікавими. Виявляється, стати
таким простіше простого, і якщо трохи постаратися, ви зможете без
особливих зусиль зачарувати всіх гостей під час наступного свята. Що
для цього потрібно? Просто ознайомтеся з даною статтею – і у вас все
вийде.
В
сучасному швидкоплинному світі, при динамічних і масштабних часових та
суспільних змінах, особистість – як духовний персонаж зі своїми
потребами і проблемами часто не знаходить свого призначення. Вона
губиться серед досягнень науки і техніки, які несуть за собою не тільки
комфортніші умови, але й духовний нігілізм тазанепад.
Дві
людини, які спільно живуть, своїми позами виражають відношення один до
одного. Вид пози, що приймається людиною наодинці, розповідає одну
історію, але коли ця ж людина вступає у зв'язок з іншою, то на позу,
якій вона віддасть перевагу впливатиме присутність в ліжку (як і в
денному житті) іншої унікальної особи.
Якось
мені потрапила до рук книжка одного «модного» американського автора –
психолога Джона Грея, «Чоловіки з Марсу, жінки – з Венери», де він
пояснює мінливу чоловічу природу на прикладі еластичної гумки… Мовляв,
періодично розтягуючись, вона рано чи пізно повертається в початкове
положення. Кажуть, нічогенька така книжечка, наукова фантастика.
Перегорнувши кілька сторінок, я з усмішкою кладу її назад на поличку,
припадати порохом. Черговий міф у жанрі жіночої прози.
"Свято,
яке завжди зі мною" - так, напевно, перефразовуючи слова Ернеста
Хемінгуея, багато хто назве час, що настає відразу після весілля.
Радість нерозлучного спілкування, можливість не криючись, виявляти
почуття, стримувані й ледве приховувані недавно.
Минають
дні, місяці. І поступово починає затихати гострота почуттів до радісної
близькості. Рідшими стають бурхливі сплески пустощів, частіше хочеться
побути самому, щось обдумати, перепочити від потреби бути постійно в
гарному, благодушному настрої, бути уважним і чуйним до коханої людини,
тим більше до нової рідні.
Давайте
розберемося в питанні про ранні шлюби: добре це чи погано. Чому багато
хто так спішить зв'язати себе сімейними узами, а інші зовсім не
поспішають ставати законним подружжям і бачать у шлюбі щось
відштовхуюче? Ідея розібратися в суперечностях ранніх сімейних союзів
привела мене до моїх подруг, які поспішили вискочити заміж за першої же
слушної нагоди. І разом з ними мені вдалося скласти список позитивних і
негативних сторін раннього шлюбу.
Важливий
чинник, який визначає оцінку людини при поверхневому знайомстві, -
зовнішність. Наприклад, високі люди, на думку психологів, сприймаються
в порівнянні з низькорослими як спокійніші, прямолінійніші і
замкнутіші. Надмірно повним часто приписують різного роду негативні
якості, зате помірна повнота наводить на думку про добродушність і
веселу вдачу.
Одвіку вступ до шлюбу вважався за етичний обов'язок кожної людини, що досягла визначеного віку. У селянській сім'ї одруження дозволяло привернути ще одні робочі руки, а надалі розраховувати на їх збільшення. Крім того, тільки вступ до шлюбу узаконював близькість між чоловіком і жінкою, не говорячи вже про продовження роду.
Хочете
виглядати майстром на першому побаченні? Познайомтеся з десяткою кращих
порад, які допоможуть вам під час бесіди з дівчиною на побаченні, і
вона вважатиме вас чарівним, цікавим та неймовірниммужчиною.
Буває, що нас з першого погляду зачаровує якась людина і ми прагнемо познайомитися із нею ближче. Інколи це здається само собою зрозумілим, адже достоїнства нового знайомого очевидні. Але іноді дивуємося із виниклої раптом симпатії: начебто нічого особливого в людинінемає. Подальший досвід стосунків може підтвердити або спростувати наше враження. Та все ж, перші місточки і стежинки один до одного, люди прокладають саме під впливом симпатії, що виникла раптово та несподівано.
Відомий англійський антрополог Віктор Тернер виділив два типи об'єднаннь людей. Одні співтовариства створюються за зразком держави, де життя визначається економічними, політичними і правовими чинниками. Люди займають в ньому вище або нижче положення залежно від походження, освіти, посади, рівня доходів і так далі. Групи іншого типу схожі на колектив, вони об'єднують рівних і зазвичай очолюються духовним лідером. Такі співтовариства Тернер назвав коммунітас (від лат. communis- «спільний») і виділив ряд характерних для них ознак.