Напевно, кожна представниця прекрасної половини людства чула про силіконові імплантанти. А звідки взагалі взялися ці самі імплантанти, що вони із себе представляють? Спробуємо розібратися в цьому питанні…

“Батьком” силіконових грудей вважається американський хірург Тоні Кронін. За “легендою”, ідея використовувати силікон для корекції форми грудей прийшла йому під час однієї з нічних змін узимку 1961 року, коли він переливав пацієнтові донорську кров. Тримаючи в руках пружний мішечок із кров’ю, хірург зненацька для себе усвідомив, що за формою й обсягом він сильно нагадує жіночі груди . Кілька місяців потому він на свій страх і ризик імплантував примітивний “протез грудей”, що представляв силіконовий мішечок з гелем, своїй собаці на прізвисько Есмеральда. Експеримент пройшов вдало, і вже рік по тому, в 1962 році, пластичні хірурги стали використовувати силікон для зміни форми й об'єму жіночих грудей.

В 1970- х і 1980- х роках під ніж хірурга лягали тисячі жінок. Більшість із них залишалися задоволені результатами операції, що підвищує впевненість у собі й у власному іміджі. Однак потім у популярній і спеціальній літературі стали з’являтися повідомлення про негативні наслідки імплантації силіконових протезів. Виявилося, що через 8- 10 років у багатьох жінок щільна силіконова оболонка імплантанта розривається, і силіконовий гель, що втримується в ній напіврідкий, розтікається по тканиній залозі. Причиною розриву імплантанта може бути будь-який необережний рух або дотик. Медичний силікон, незважаючи на хімічну інертність, розпізнається імунною системою як сторонній предмет, тому після розриву імплантанта розвивається запалення грудей, що супроводжується різким болем і набряками й закінчується деформацією молочної залози. Крім того, з’явилися дані про те, що попадання силікону в тканину провокує розвиток злоякісних пухлин не тільки грудей, але й легенів і навіть головного мозку.

Для силіконових імплантантів і їхніх виробників прийшли важкі часи. Усе більше жінок, що стали жертвами неякісних протезів, подавали в суд на хірургів і компанії. Наприклад, в Австралії суд визнав правомірним більше 3 тисяч позовів, поданих жінками, яким імплантували низькоякісні протези фірми “Dow Cownіng”. Компанія виплатила потерпілим компенсацію на загальну суму більше 20 мільйонів доларів США.
До початку 1990- х років багато країн заборонили використання медичного силікону для пластики молочних залоз. Наприклад, у США таку заборону було введено в 1992 році. ЇЇ офіційною причиною було названо “науково підтверджений зв’язок між застосуванням силіконових імплантантов і розвитком ряду захворювань імунної системи”. Єдиною причиною, через яку хірургам дозволялося відновлювати пацієнткам красу грудей за допомогою силікону, були реконструктивні операції із приводу видалення злоякісних пухлин.

Введені заборони вдарили як по виробниках силіконових імплантантів, що втратили можливість продавати свої вироби, так і по жінках, що бажали, незважаючи на всі “науково підтверджені факти”, скористатися послугами хірургів для збільшення й зміни форми груди. “Силіконовий бум” перемістився зі США в країни Південної Америки, де операції по збільшенню грудей по своїй поширеності посіли друге місце після ліпосакцій. За статисткою, за шість років, що пройшли після початку “епохи заборон”, число жінок, що пройшли операцію із збільшення грудей у країнах, де силікон не був заборонений (до речі, сюди належить і Росія), виросло в 4 рази!

Чергова революція в історії силіконових грудей відбулися в 1999 році, коли Інститут медицини США зненацька оголосив всі дані про небезпеку силіконових протезів “недостатньо обґрунтованими”. На цю заяву миттєво відреагували виробники силіконових імплантантів, що побачили шанс зняти   заборону. У продажі з’явилися імплантанти, які рекламувалися як “надміцні”.

Силіконові груди виготовлялися з більш щільного силікону, і, як заявляли виробники, “не могли стати причиною розвитку хвороби навіть при тривалому перебуванні в організмі” (правда, незрозуміло, на чому ґрунтувалися ці твердження - адже для того, щоб підтвердити їх, повинно було пройти мінімум 10 років).

Кульмінацією боротьби із забороною стала заява каліфорнійської компанії “Іnamed”. Компанія оголосила свої “удосконалені протези” досить безпечними для широкого застосування в косметичних цілях і зажадала від Американського керування по лікам і харчовим продуктам (FDA) скасувати необґрунтовані обмеження на використання медичного силікону в косметології. І FDA під тиском промисловців було змушено заявити про “перегляд діючих обмежень”. Остаточне рішення ще не винесене, але експерти не сумніваються в тому, що через кілька місяців заборона буде знята.

Зараз важко зробити які-небудь висновки й прогнози про долю силіконових грудей. Можливо, нові моделі імплантантів насправді   виявляться повністю нешкідливими для здоров’я й допоможуть всім жінкам виконати їхню мрію. А може, через 2- 3 роки силікон знову буде визнаний небезпечним для здоров’я, і обмеження на його використання стануть ще суворішими…