Зараження належить до особливого способу психологічного впливу на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу людини. Воно є одним з найдавніших способів інтеграції групової діяльності й характеризується стихійністю, оскільки виникає передусім у ситуаціях значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо. Джерела зараження своїм корінням сягають у сиву давнину, а його прояви надзвичайно численні: це й заразливі ритуальні танці, посвяти, і масові психози, що охоплюють велику кількість людей, і спортивний азарт чи релігійний екстаз та ін. За умов психічного зараження процес передавання емоційного стану від однієї особи до іншої відбувається передусім на несвідомому рівні. Йдеться про те, що сфера свідомості під час емоційного зараження різко звужується, критичність до подій, до інформації, яка надходить з різних джерел, майже відсутня. У психології зараження характеризується як неусвідомлювана, мимовільна схильність людини до певних психічних станів. В соціальній психології зараження — це процес передавання емоційного стану від одного індивіда до іншого на рівні психічного контакту. Зараження здійснюється через передавання психічного настрою, наділеного великим емоційним зарядом. Дослідники стверджують, що зараження є водночас продуктом як впливу на інших великої енергетики психічного стану індивіда чи групи, так і здатністю людини до сприймання, співпереживання цього стану, співучасті. Дієвість сили психічної заразливості полягає в прямій залежності від глибини і яскравості емоційних збуджень, що йдуть від комунікатора. Водночас значущою є і психологічна готовність реципієнта до емоційного реагування на відповідний вплив. Сильним каталізатором емоційного збудження є вибухові форми прояву емоцій, породжені позитивним чи негативним емоційним станом людей, зокрема заразливий сміх, плач та ін. Дослідження природи психічного зараження вказує на факт наявності комунікативного контакту індивідів, що взаємодіють, як основного каталізатора цього феномену. Тобто безпосередній комунікативний зв'язок є важливою особливістю зараження, а сила наростання напруження, що утворює психічне тло зараження, перебуває у прямій залежності від величини аудиторії і ступеня емоційного напруження комунікатора. Як наслідок, одні люди дуже швидко переймаються психічним станом та емоційним впливом інших. Механізм соціально-психологічного зараження зводиться до ефекту багаторазового взаємного підсилення емоційних впливів за рахунок того, що вони ніби відбиваються від багатьох інших індивідів. Наявність ланцюгової реакції зараження спостерігається у великих відкритих аудиторіях, у неорганізованій спільноті, у натовпі. Звичайно, ступінь зараження людей чи груп залежить також від загального рівня розвитку індивідів, їхнього психічного стану, віку, емоційного настрою, загалом — від рівня розвитку їхньої самосвідомості. У зв'язку з цим відоме твердження дослідників про те, що чим вищий рівень розвитку суспільства, тим критичнішим є ставлення людей до тих чи інших сил, які спонукують їх до певних дій або переживань. Отож слабкішою має ставати дія механізмів зараження. Усе ж таки проблема зараження має місце, більше того, вона є недостатньо дослідженою і, звісно, потребує детального вивчення як на теоретичному, так і на прикладному рівнях. Конструктивна дія зараження проявляється в ще більшому зміцненні групової згуртованості, а також використовується як засіб компенсації недостатньої організаційної згуртованості групи. Так, зараження ентузіазмом можна спостерігати у професійній діяльності, тобто, якщо людей об'єднує спільна справа, то успіхи одних заражають інших, викликаючи в останніх інтерес до загальної діяльності. Основною характеристикою навіювання вважають суттєве зниження критичності людини до інформації, яка до неї надходить, відсутність у індивіда прагнення перевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме ця довіра і є основою ефективності навіювання. Джерелом навіювання може бути людина, як знайома, так і зовсім незнайома, а також засоби масової інформації: преса, телебачення, радіо, відео, реклама та ін. Навіювання діє на свідомість і підсвідомість людини й саме через це воно може бути небезпечним інструментом маніпуляції поведінкою людини. Отже, навіювання, або сугестія (від лат. suggestio), — це процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаного із зниженням свідомості і критичності у сприйманні й реалізації зовнішньої інформації, з відсутністю бажання її зрозуміти, проаналізувати і оцінити, з довірою до джерела інформації. Як бачимо, зміст впливу спрямовується не на логіку індивіда, його здатності мислити, аналізувати, оцінювати, а на його готовність отримати розпорядження, наказ, пораду й діяти в потрібному напрямку. При цьому, звичайно, велике значення мають індивідуальні особливості людини, на котру спрямований такого ролу вплив: її здатність критично мислити, самостійно приймати рішення, мати тверді переконання, її стать, вік, емоційний стан, ступінь навіюваності тощо. Неабияким чинником, який впливає на ефективність навіювання, є авторитет джерела впливу, його вміння й навички, статус, вольові якості, попередня установка. На ефективність навіювання впливають впевнені манери, категоричний тон, виразна інтонація сугестора. Ефективність навіювання також визначається стосунками, які складаються між сугестором (той, хто навіює) і сугерендом (той, на кого спрямоване навіювання). Йдеться про довіру, авторитетність, залежність та ін. Показником ефекту навіювання є і спосіб конструювання повідомлення, тобто враховується рівень аргументованості, характер поєднання логічних і емоційних компонентів. У соціальній психології навіювання розглядається переважно у двох площинах: як стихійний компонент повсякденного спілкування і як спеціально організований різновид комунікативного впливу, що використовується в засобах масової комунікації, моді, рекламі та ін. Спробу проаналізувати навіювання із соціально-психологічного погляду здійснив Б. Поршнєв. Крізь призму механізмів навіювання (сугестії) і контрнавіювання (контрсугестії) вчений пояснює розвиток особистості й людства в цілому. Так, сугестію автор ототожнює з довірою до інформації, яку передає комунікатор, з поступливістю конкретної людини перед зовнішніми обставинами, із залежністю людини від примусової сили колективних дій та уявлень, із засобом інтеграції групи, збереженням усталених звичаїв. Контрсугестія, навпаки, пов'язана з недовірою до інформації, непокорою до панівного стану речей, вона зумовлює народження внутрішнього світу, незалежності особистості, є знаряддям здійснення змін у суспільстві. Єдність дії механізмів сугестії і контрсугестії, на думку дослідника, є необхідним моментом розвитку людини. Погоджуючись з Б. Поршневим про правомірність, значущість і цінність у генезисі історичного процесу запропонованої ним концепції взаємодії сугестії і контрсугестії, Б. Паригін полемізує з автором у питанні про природу і сутність самого феномену навіювання. Зокрема, дослідник не цілком погоджується з Б. Поршневим, який розглядає навіювання як різновид або один з типів зараження поряд з наслідуванням. Б. Паригін стверджує, що хоча між зараженням і навіюванням є багато подібного (вони є способами групової інтеграції, способами об'єднання спільноти в одне ціле шляхом створення загального психічного стану, що потім переростає в спільну групову й масову діяльність; ці два феномени мають великий ступінь взаємовпливу один на одного), однак не варто робити висновок про те, що навіювання являє собою лише різновид зараження з таких міркувань: • на відміну від зараження, яке є способом співпереживання людьми одночасно загального психічного стану, навіювання не тільки не передбачає, але й не припускає психічного стану однакового співпереживання ідентичних емоцій і уявлень обома учасниками цього процесу, тобто індуктором і реципієнтом; • мистецтво навіювання полягає в тому, що воно має дещо односторонній характер, тобто той, хто навіює, повинен заразити інших, певною мірою, звичайно, заражаючи й себе, але при цьому весь час залишатися на досить високому рівні контролю, щоб не заразитися повністю самому; • якщо зараження як процес взаємодії може мати неперсоніфіко-ваний характер, що є результатом спонтанної, стихійної тонізації психічного стану групи чи маси людей у результаті простого психічного контакту, то навіювання є процесом одностороннього активного й персоніфікованого впливу одного індивіда на іншого чи групу людей; • якщо зараження, яке, окрім мовного впливу, часто здійснюється невербальним шляхом (танці, музика, ігри), то в навіюванні переважає здебільшого (за винятком окремих випадків гіпнозу й телепатичного зв'язку) вербальний характер. За змістом та кінцевим результатом впливу виокремлюють навіювання позитивне і негативне, етичне і неетичне. Навіювання як позитивний, етичний чинник знаходить застосування в багатьох сферах соціальних стосунків. Воно використовується як метод активізації групової діяльності — виробничої, навчальної та ін. Відомі широкі можливості застосування навіювання, зокрема гіпнозу, в медичних цілях, у психотерапії. Водночас навіювання може чинити й негативний вплив, що відбувається в тому разі, коли воно стає інструментом навмисної і безвідповідальної маніпуляції свідомістю індивіда чи групи людей. Навіювання може здійснюватися у формі гетеросугестії (вплив зі сторони) і аутосугестії (самонавіювання). Самонавіювання належить до свідомого саморегулювання, навіювання самому собі певних уявлень, почуттів, емоцій, тобто людина сама створює собі модель стану або дій і вводить їх у свою психіку шляхом, по-перше, виявлення недоліку, якого індивід хоче позбутися, а, по-друге, розроблення формули й методики самонавіювання. Розрізняють пряме і непряме, навмисне і ненавмисне навіювання. Пряме навіювання передбачає заклик до певної дії, який передається сугестором як наказ, вказівка, розпорядження, заборона. За умов непрямого навіювання зміст інформації комунікатором подається у прихованому, замаскованому вигляді. Воно розраховане на некритичне сприймання повідомлення, для чого використовуються не наказові, а оповідні форми. Навмисне навіювання — це цілеспрямований і свідомо організований психологічний вплив, який характеризується тим, що сугестор знає, для чого він здійснює вплив, кому намагається навіяти заплановане, й відповідно до цього підбирає прийоми впливу. Ненавмисне навіювання не ставить перед собою спеціального завдання, проте своїми словами й діями сугестор навіює саме той стан, який спонукав би до відповідного вчинку. При цьому сугеренд під час навіювання може перебувати в активному стані, у стані природного сну, у стані гіпнозу та в постгіпнотичному стані (навіювання реалізується після виходу з гіпнозу). Самонавіювання. Одна з найжливіших здібностей мага - це вміння впливати на самого себе.Такий вплив може бути довільним і мимовольним. Якщо людину мучить зубний біль і вона запевняє себе, що біль пройшов він дійсяо проходить, це - довільне самонавіювання. Якщо ж , наприклад, хто-небудь, начитавшись медичних книг уявляе себе хворим, при цьому можуть з’явитися навіть деякі ознаки відповідної хвороби, то в цьому випадку ми маємо справу з мимовільним самонавіюванням. Кожна дія, емоція або думка залишають слід у нашій психіці, завдяки чому вони одержують бажання повто-ритися. І якщо частіше виконується будь-яка дія чи емоція то увага є довше спрямована на певну думку, і вони одержують більшу силу і бажання щоб повторитися, реалізувати. Думки людини, її відчуття і дії знаходяться в тісній взаємозалежності так, що при звичайних умовах одне з них викликає друге: фізична дія супроводжується віддовідними емоціями, думками, емоції викликають відповідні дії, або відповідне положення тіла і вираз обличчя. Гордий вигляд – бадьорість. Втомлений вигляд - пригнічений стан. Для набуття відповідних якостей і властивостей необхідно свої дії, емоції і думки привести в гармонію і направити до відповідної мети. Наприклад, якщо ви хочете розвивати волю, енергію і самовпевненість, потрібно поступати таким чином, щоб рухи були впевненими, а емоції і думки позбавлені пристрасті, нерішучості. Щоб позбутися нерішучості і слабкості волі, потрібно впливати на тіло: підняти голову, розправити плечі, зробити декілька зітхань, дивйтись в очі співрозмовнику і говорити голосно, чітко. Старайтесь відчувати себе сильним, твердим, рішучим. Уявіть себе людиною самовневненою, рішучою, енергійною. Впевнені жести викличуть відповідні емоції, які вплинуть на хід думок. В свою чергу зміст думок посилює емоції, вони впливають на дії, вчинки змінюють зовнішній вигляд. Таким чином, людина повністю змінюється. Рухи стають впевненими, з’являється відчуття власної гідності. Можна вправлятися перед дзеркалом, уявляючи собі, що відображення – ваш співрозмовник. Взагалі, потрібно пам’ятати положення тіла і вираз обличчя сильно впливають на психіку. Самонаювіювання потрібно виконувати два рази в день - вранці, зразу ж після пробудження, і ввечері, перед тим, як заснути. Бажано їх виконувати протязі декількох місяців, і метод самонавіювання війде в звичку. Поступово кожне навіювання, яке людина робить сама собі, одержує силу, яка дає відповідний результат; достатньо в думках віддати собі наказ, щоб одержати відмінні результати, або зразу ж, або через деякий час. Самонавіювання можна застосовувати для викорінення будь-якої поганої звички і для досягнення певних результатів. Наприклад, можна навіяти собі хороший настрій, цікавість, уміння комусь сподобатися. Сядьте на розкладному стільці і так влаштуйтесь в цьому положенні, ніби ви звільнились від тілесної оболонки. Привівши себе в такий стан дихайте якомога повільніше і глибше, і закінчіть цю вправу тільки тоді, коли прийдете в такий стан, який дає абсолютний спокій і ясність духу. Сконцентруйте свою увагу на самому собі і підтримуйте себе в такому стані якомога довше. Після цього потрібно сконцентрувати увагу на тій якості, яку ви хочете набути. Уявіть собі характер людини, яка має таку якість. Уявіть, що ця людина – ви. Що у вас потрібна якість з’являється щохвилинно, і ви станете такий, яким бажаєте бути, і ваше «я» займе позитивну форму і ту моральну структуру, про яку ви мріяли. Повторюйте цю вправу. Практикуйте цю вправу ввечері перед сном. Самонавіювання може перемогти страх і нерішучість, дати людині самовпевненість, мужність, витривалість, розвинути і укріпити волю. Самонавіювання дає кращі результати, якщо воно проводиться в напівсонному або гіпнотичному стані. Гіпнотичний стан - період між сном і станом бадьорості. Користуючись цим станом не важко досягнути прекрасних результатів. Є ще один спосіб, який дає завжди певний результат. Візьміть листок паперу і напишіть на ньому великими буквами чітко бажання. Сядьте навпроти листка, розслабте м’язи і приведіть себе в пасивний стан. Постарайтесь повністю ізолювати себе від зовнішніх вражень. Дихайте глибоко і повільно. Сконцентруйте увагу змісті записаного. Дихайте таким чином, щоб можна було один раз в думках прочитати написане в час вдиху, раз – при затримці дихання, і раз при видиху. Вдихаючи повітря, читайте написане, вдихаючи уявляйте собі, що ви засвоюєте відповідні якості, при затримці дихання – що вони засвоюються вами і зберігаються назавжди. Таким чином можна впливати не тільки на самого себе, але і на других людей і навіть і на події і обставини, які змінюються відповідно до вашого бажання. Сутність вправи є в концентрації думки і посиленні її за допомогою дихання, яке дає вашим думкам силу і життєвість. Створені таким чином думки, уявлення існують деякий час незалежно від нас, як щось самостійне. Вони впливають на психіку, характер, змінюють навколишню обстановку, впливають на різноманітні випадки і обставини. Найбільш важливими якостями для мага є самовпевненість, твердість, воля. Самовладання і терпіння. 1. Самовпевненість. Я вірю в свої сили. Я ніколи не розгублююсь. Ніщо не може збентежити мене. Я ніколи не соромлюсь. Мене не можна засоромити. 2. Твердість. Слабкість мені чужа. Я твердий. У мене характер сильний і твердий. У своїх думках, словах і діях я проявляю твердість. Ніщо не може порушити мою твердість. Я твердий. Я завжди твердий. 3. Воля. У мене залізна воля. Я хочу і я можу. Будь-яку справу я довожу до кінця. Моя воля настільки сильна, що я переборюю всі перешкоди без будь-якого зусилля. Я роблю тільки те, що вважаю за потрібне. У мене сильна воля, яка долає всі перешкоди. 4. Самовладання. Я відмінно володію собою. Ніщо не може вивести мене із себе. Я повністю володію своїми почуттями, бажаннями. Кожна моя думка, бажання, слово, вчинок підпорядковується контролю волі. Я все роблю свідомо. Всі мої відчуття підкорені волі. Я володію собою, своїми думками і вчинками. 5. Терпіння. Я терпеливий. Я ніколи не кидаю розпочатої справи. Я вмію чекати. Терпіння – відмінна риса мого характеру. Я терпеливіший від інших людей. Я настільки терпеливий, що викликаю подив оточуючих. Я терпеливий. Я завжди терпеливий. Я – саме терпіння. Бажаючи навіяти собі щось, повторіть таке навіювання, супроводжуючи його концентрацією думки і диханням 5-10 разів вранці і таку ж кількість ввечері перед тим, як засинати. Робіть подібні навіювання для різних випадків життя і користуйтесь ними якомога частіше. Можна навести ще декілька прикладів навіювань для досягнення пасивної і активної концнетрації. А. ПАСИВНИЙ СТАН. Я вмію викликати пасивний стан. Я можу розслабити м’язи і зупинити мислення. Я можу ні про що не думати. Я швидко і добре впадаю в пасивний стан. Це потрібно робити вправи. Під час вправи навіюйте собі наступне: в мене в голові повний спокій. Немає ні одної думки. Душа завмерла. Мислення зупинилось. Я ні про що не думаю. Я нічого не чую. Я нічого не відчуваю. Я досягаю пасивного стану. Я ні про що не думаю. Б. АКТИВНА КОНЦЕНТРАЦІЯ. Я вмію зосередитись. Коли я зосереджусь, для мене світ не існує. Ніщо не може відірвати мене. Вся моя увага спрямована на одну думку, на один предмет. Ніщо не може завадити мені. Я сконцентрований. Що ж стосується впливу на хід подій і обставин, то слвд робити собі відповідні навіювання. Наприклад, ви хочете справити на когось враження. 1. Я подобаюсь йому. В мене є щось таке, що його зачарує. Я використовую вплив погляду, голосу і жестів. Я впливаю на нього. Він підкоряється мені. Моя воля сильніша. Він не може боротися зі мною. Я йому подобаюсь і він зробить для мене все. 2. Впливаю я на ( ім’я). Він зацікавлений мною. Він вірить в мої здібності. Він вірить, що кращу людину важко знайти. Він впевнений в моїх знаннях. Він дасть мені це місце. Він прийме мене до себе. Я принесу йому користь. Без мене йому не обійтись. Він все зробить для мене. 3. Мої справи їдуть бездоганно. Мені все вдається. Доля сприяє мені. Я зустрічаю корисних мені людей. Все приносить мені користь. Мені все вдається. Я всього досягну. Самонавіювання приносить тільки користь. Воно дисциплінує думку, допомагає досягнути бажаного. Всі свої сили спрямовувати на те, щоб одним тільки наказом, який дає воля, розвивати здібність впливати на свій органвзм відчуття і думкою. Тренуйтесь, і ви всього досягнете. Не будете тренуватись, самонавіювання залишиться недосяжним, тому, що за короткий час неможливо досягнути значної влади над своїми думками, відчуттями і тілом. Не забувайте після кожної системи вправ давати команду: “ Вправи закінчено. Включаю мозковий центр до звичайного, буденного життя”. [i]
