Втомилися? Значить, пора відпочити! Здоровий сон, вітаміни, фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі, позитивні емоції... А втома не проходить. Або поради не допомагають, або вони настільки очевидні і нудні, що не хочеться й пробувати. Не всяку втому можна перемогти звичним відпочинком? Буває втома двох типів. Перший — це втома природна, заслужена і легко виліковна. Виникає як наслідок інтенсивної (і обов'язково — добровільної і хоч би частково успішної) праці, фізичної або розумової. Швидко проходить після заслуженого і відповідного навантаженню відпочинку — після сну, наприклад. Не обтяжується симптомами втоми психологічною (апатією, депресією і ін.) і не позбавляє бажання будувати плани подальшої роботи. Але іноді настає втома іншого роду. «Бувають дні, коли опустиш руки, і немає ні слів, ні музики, ні сил...» Ця втома не має явних причин, не проходить навіть після тривалого відпочинку, накопичується, поступово перетворюється на звичку, притупляє думки і відчуття і паралізує волю. Характерними симптомами подібної втоми є всебайдужість («а мені все одно»), мінімалізм (прагнення не напружуватися і все робити по мінімуму), втрата відчуття гумору (перш за все здатності сміятися над собою). І найочевидніший симптом — вираз очей. Якщо з очей йде світло, залишаючи лише холод відчуження, пора бити тривогу! Добре ще, якщо цей стан можна помітити! Значить, не все втрачено і є шанс вибратися з цього. Знаю по собі — просто так цю втома-байдужість не здолати. Вона перемагається зусиллям. І перший крок-зусилля до перемоги над втомою — її усвідомити. Добре, ми втому усвідомили. Що далі? Відпочивати! Починаємо пробувати: є, спати, гуляти, читати. А результат — майже нульовий. Окрім того, виявляємо, що ми втомлюємося відпочивати! Висновок простий: ми відпочиваємо неправильно. Але який відпочинок нам необхідний? Що таке відпочинок? Відпочинок — це наповнення: свіжим повітрям, сном, вітамінами, рухом, позитивними емоціями, ідеями, мріями. Відпочинок — це натхнення. Але спробуйте зробити вдих без попереднього видиху! Значить, справа не в тому, що ми не так відпочиваємо, а в тому, що в нас просто не вистачає місця для відпочинку. Звідси висновок: наступний крок до перемоги над втомою — зусилля звільнення. Треба видихнути відпрацьоване повітря, звільнитися від всього того, що не наповнює, а заповнює нас. Як це зробити? Існують, як мінімум, два шляхи. Перший — в пошуку-аналізі прихованих причин втоми. У з'ясуванні того, що в нас «тягне ковдру на себе» — віднімає енергію і життєвий простір у нашого тіла, відчуттів і думок. Це можуть бути будь-які переживання і емоції, явні або вигнані з свідомості. Зазвичай найактивнішими «енергоспоживачами» виявляються гордість, роздратування, гнів і почуття невиконаного обов'язку. Особливо останнє. Поділюся своїм досвідом: проходження добре відомій пораді «ніколи не відкладай на завтра» може стати відмінними ліками від втоми. Отже, перший шлях — вивести на світло приховану причину і усунути її відповідною дією (віддати борги, доробити справи, вибачитися і т. д.). А що коли спробувати піднятися над заплутаним клубком причин? Це і є другий шлях — шлях звільнення через віддачу, шлях щедрості. Цей шлях відомий давно. Але одна справа про нього читати і навіть з ним погоджуватися, і зовсім інше — переконатися в його ефективності на власному досвіді. Що ж ми можемо віддати? На вершині успіху, радості і натхнення завжди є чим поділитися. А якщо йде «чорна смуга»? Не можна ж віддавати те, що самому заважає жити, що віднімає сили і обтяжує совість? Спочатку треба чимось наповнитися. Але перш ніж наповнюватися, треба місце звільнити! Чи немає тут замкнутого кола? Немає. Існує перевірений спосіб перетворити замкнуте коло на спіраль розвитку. Треба просто захотіти віддавати. І не треба нічого спеціально придумувати. Будь-яка повсякденна справа може стати ритуалом щедрості. Можна віддавати частинку себе, вітаючись з людиною. Можна зафарбувати щедрістю приготування сніданку. Можна з вдячністю прийняти те, що хоче віддати нам хтось інший. Варіантів не порахувати: було б бажання, а привід знайдеться! Спробуйте! І, можливо, із здивуванням виявите, що, віддавши, ви нічого не втратили. А заразом і відпочили від самих себе, від власних звичок і стереотипів. А якщо ми відпочиваємо від самих себе, будь-який звичний відпочинок (і прогулянки, і сон, і читання улюблених книг, і багато що інше) нам допоможе. Коли ми зможемо з упевненістю сказати, що перемогли свою втому? Тоді, коли навчимося жити так, як живе наше серце, — працювати не щадивши себе і не втомлюватися. Пам'ятаєте Екзюпері? «Любові не розтратиш. Чим більше даєш, тим більше залишається. Коли черпаєш з живого джерела, то з кожним днем воно робиться ширшим».
