Кожен сам за себе", "Будь кращий за всіх" - наслідування таких орієнтирів означає насамперед примітив, обмеженість, коли людина живе в просторі наживи, агресії, ствердження власної недосконалої, несамодостатньої, а то й нікчемної«особистості» за рахунок приниження і пригнічення іншої людини Зокрема, дівчаткам через певні видання і деякі телесюжети пропонують ставати егоїстичним та агресивним стервом (чи не такою почувалася антигероїня нашої історії?). Ця мораль легко проникає в душу і свідомість незрілої, але жадібної до яскравих вражень і хвилюючого досвіду особистості. Одним із проявів агресії може бути жорстокість стосовно інших, особливо тих, з ким порівняння в чомусь невигідне. Для дівчаток це найчастіше їхні ровесниці, вихованіші, культурніші, успішніші, «не такі, як ми». Які чимось відрізняються, а, отже, спричиняють заздрість та пригнічують й без того викривлену самооцінку. Ті, на кого психологічно «капають», у прямому і переносному значенні гвалтують інших чи підштовхують на це когось, хто сам не проти «відтягнутися», згадавши свої колишні образи. Механізм жорстокості завжди запускається ззовні, коли у той чи інший способом вживляють інтенцію «виживає найсильніший», коли на комусь можна відігратися, щоб не відчувати своєї порочності та ницості. Часом це нездорове шкільне середовище, що поділяє дітей на своїх і чужих, сильних і слабких. Такий механізм запускається подеколи і в дитячих садках, де «бридка» дитина для вихователя стає знехтуваною іншими дітьми, а, отже, її можна кривдити, бити. І якщо така поведінка не припиняється дорослими, а в деяких випадках навіть заохочується, це підживлює злість і агресію в дітях, котрі не сформувалися, не зміцніли психічно, духовно. А хто не чув про жорстокість в деяких родинах, де хлопчик чи дівчинка постають перед вибором: стати таким само безсердечними, як їхній батько чи мати (вітчим, мачуха тощо) або вистояти, звідкись узяти сили і залишитися людьми. Давно помічено: той, хто не спроможний любити, підкоряє собі іншу людину, намагаючись знищити в ній високе, осквернити надію, віру в добро й особисте щастя. Дівчинці, що постраждала, потрібно допомогти «повстати з попелу», знайти в собі сили не перейти на ті низькі сенси, на які намагалися перетягнути її кривдники, а зберегти людяність. Мудреці вчили: ніщо людину не може опорочити, якщо вона сама цього не зробить. Душевний біль, образа, сором згодом відступлять, якщо поруч будуть рідні й друзі, здатні зрозуміти й допомогти встояти перед спокусою «відігратися», помститися будь-що. Адже мстивість притаманна слабким, набагато складніше йти своїм шляхом, не витрачаючи сили на пастки і хитрування для своїх недругів. Добро тому й перемагає, що залишається самим собою. Воно завжди навколо нас, і потрібно вчитися його бачити і вірити в нього. Ні телебачення, ні Інтернет, ні недоброякісна преса не загрожують вашій дитині, якщо вам удалося прищепити їй із самого раннього віку імунітет до всякого зла, до його різноманітних проявів, явних і таких, що вправно маскуються, уміння розпізнавати їх у житейських ситуаціях. Підлітку і юнаку важливо бути обережним і розбірливим у виборі кола спілкування, не боятися діяти за мудрою порадою Омара Хаяма: «Краще будь один, ніж разом із ким-небудь». Коли в родині панують любов і повага, коли діти й батьки діляться своїми думками і почуттями, довіряють одне одному, тоді діти одержують своєчасне застереження, щоб уникнути подібної гіркої історії. Тоді й... пережити її буває набагато легше. Т. Гурлєва
Джерело: http://osvita.ua |