Психологи стверджують, що період одягання тіл у велику кількість одягу (а він у наших широтах саме припадає на навчальний рік) характеризується підвищеним інтересом до зображень «наготи». Крім того, існує ймовірність розвитку патологій сексуального характеру, появи порнофілії, розладів, що відносяться до класу хоч і легких, але все ж таки відхилень. У свою чергу, не можна не відзначити той факт, що зображення в Інтернеті мають найчастіше не еротичний, а саме порнографічний характер.

Відпущення гріхів. Питання про відвідування школярами сайтів еротичного характеру також не варто заносити в розряд «злочинів», і вже точно не має сенсу «червоніти». Інформацію в Інтернеті можна оцінити як широкий набір фактів, не об'єднаних у єдине ціле. Незважаючи на це, Інтернет як джерело знань школярі оцінюють як найбільш достовірне саме за наявність різноманітних точок зору. Видається доречною аналогія з гарячою грубкою та маленькою дитиною, яка тільки навчилась ходити. Небезпека опіку є, бажання все досліджувати - теж факт. Пояснити ж на словах, що піч гаряча й не слід торкатись її, неможливо. Залишається тільки обмежити доступ до найбільш гарячих ділянок, а не до печі зовсім - щоб залишалась можливість «спробувати» та переконатись особисто, що там, на грубці, дійсно, щось таке, чого торкатись не слід, у той же час не допускаючи можливості одержання травм і каліцтва.

Але як бути з Інтернетом? Не можна ж виключити Інтернет, а заодно і книги з журналами знищити - там теж такого добра чимало! Піти на поводу в «батьків», яким Інтернет, як явище нове, незнайоме, стоїть поперек горла, і крім «порно-гріха» на ньому ще висить достатньо гріхів? Тільки ось обвинувачення ці здаються трохи надуманими. Уявіть: дитина може одержати інформацію про те, як зручніше вбити іншу людину, звідкіля завгодно - і з книг (у тому числі з класики, що вивчається у школі, того ж «Злочину й покарання»), і по телебаченню, і з величезної кількості інших джерел. Але чомусь тільки одиниці використовують цю інформацію на шкоду, про це, звичайно, не розмовляючи. Якщо ж інформація була отримана з Інтернету, то роздувають такий скандал, що в усіх боязких відразу ж виникає відраза до всіх високих технологій.

То що ж робити? Закрити, відключити Інтернет у школі - нелогічно, а обмежити - треба. Як? Повісити інструкцію - аркуші формату А4 про те, що «...використання ресурсів Інтернету допускається відповідно до чинних законів держави. У тому числі забороняються передача й одержання по комп'ютерним мережам порнографічної інформації...» (витяг із «Правил користування Інтернет-центром наукової бібліотеки»).

Порно не пройде! Наше «немовля біля грубки» ще не вміє розмовляти, а тому й розуміє мову з ускладненням, і ці правила можуть успішно застосовуватись у бібліотеці університету - за порушення правил студента можуть не тільки в цю бібліотеку не пустити, а і з ВНЗ відрахувати. У школі ж на таке не підуть - навіть батьки, швидше за все, простять «пустунчика» й попросять не виганяти. Поставити фільтр на порнотрафік і цілком виключити саму можливість потрапляння дитини на сторінки еротичного характеру теоретично можливо - є спеціальні системи, що, принаймні, у рекламних проспектах із цим справляються на ура. Правда, для такої боротьби з картинками потрібні гроші. Мережевий фільтр для заборони доступу співробітників до небажаної інформації (розважальної, порнографічної тощо) у робочий час і моніторингу відвідування працівниками Інтернет-сайтів на 100 користувачів коштує десь 1200 євро. Ліцензія включає річну підписку на відновлення бази даних, послуги з установки на один сервер замовника та технічну підтримку протягом одного місяця з дати установки. Продовження річної підписки на 100 користувачів - 900 євро.

Спробуємо використовувати не настільки витратні рішення. Досвід використання міжмережевого екрана як фільтр контента дозволяє обмежити доступ до порносайтів, але це рішення часткове. При фільтрації за ключовим словом можливі накладки - через те, що у фільтрі зустрінеться слово «sex» у значенні теми нашої розмови, фільтр не пропустить і на сторінку анкети, де це слово вживається у значенні «стать». Фільтрація ж за адресою більш ефективна, але порноіндустрія не дрімає - щодня з'являються сотні нових адрес, і з фантазією в розроблювачів усе чудово.

В Інтернеті багато чого прекрасного! Але, звичайно, не варто покладатись тільки на технічні способи рішення проблеми. Психологи стверджують, що в такому тонкому питанні, як сексуальне виховання, у першу чергу варто скористатись «методом витіснення». Тобто спробувати «витиснути» однобокий інтерес до перегляду порнокартинок розмаїтістю Інтернету, організувати зручний освітній простір у школі, за допомогою якого школяр швидше за все потрапить не у «спотворюючі мережі», а на сторінку, ну, наприклад, конкурсу «Чарівна Мишка 2005» http://www.mouse.kinder.ru/ konkurs04.htm). Проводиться він для дітей до 18-ти років за десятьма номінаціями, що охоплюють як починаючого користувача, котрий намагається намалювати мишкою свій перший малюнок, так і «професіонала», який уміє користуватись монтажними програмами, що дозволяють створювати відеоролики в популярному та прогресивному форматі DVD.

Або цілорічний Інтернет-фестиваль «Розумник» (http://www.childfest.ru). Цікавою особливістю цього фестивалю є те, що він не має чітких термінів проведення, завдання-проекти розсилаються електронною поштою зареєстрованим учасникам протягом усього навчального року, час на виконання одного проекту зазвичай обмежується двотижневим строком, що дозволяє не затягувати роботу й підтримувати інтерес школярів. Досить оригінальним є й сам спосіб розробки завдань - завдання може вислати організаторам фестивалю будь-який бажаючий.

Це приклади тільки деяких цікавих проектів, у мережі ж їх досить багато. Існують навіть спеціалізовані каталоги - наприклад, проект «Кіндер» (http://www. kinder.ru), на якому можна знайти посилання й на конкурси, й на освітні ресурси, й на сайти для дитячого відпочинку. У каталозі є коментарі користувачів, ведеться визначення рейтингу популярності, організоване сортування за датою появи в каталозі, за віком, на який розраховані сайти, за популярністю.

Для школярів дуже важливою потребою є потреба у спілкуванні, як у реальному, так і у віртуальному. Знайомства в Інтернеті - імовірно, найбільш розумні та безпечні для підлітків, принаймні, половини докторів можна уникнути, однак і тут можливі осічки, принаймні, дуже важко уникнути нав'язування розмов на сексуальну тему, особливо, якщо розмістити свою анкету на сайті «Шукаю друга». Однак якщо зайти на сайт знайомств, наприклад, французьких школярів, у листуванні з однолітками відразу з'являється освітній відтінок.

У своїй школі зараз працюю над створенням освітнього середовища для кожного нашого школяра. Технічно, за допомогою все тих же Інтернет-технологій, можна організувати роботу так, щоб у наповненні такого середовища змістом (спрощено - набором посилань на цікаві ресурси) могли брати участь і самі учні, і їхні батьки, і вчителі школи. Можливо, ось так, усім світом, нам удасться відкрити дивний світ Інтернету в його повній красі.

Р. Ганічев

Джерело: http://osvita.ua