Сучасна людина входить у велику кількість кон­тактів, зокрема короткотермінових. На початково­му етапі спілкування особливу роль відіграють не-вербальні (несловесні) засоби. Перше враження— це надзвичайно важливий момент, який може ста­ти психологічним містком до розвитку стосунків, або, навпаки, бар'єром у подальшому спілкуванні. Це взаємна оцінка одягу, пози, виразу очей, жестів, міміки, голосу, інтонацій. Уміння читати несловес-ну мову — важлива умова взаєморозуміння.

Мистецтво спілкування можна прирівняти до мистецтва танцю, малюнку, скульптури. Людина, яка ним володіє, цікава для співрозмовника свіжіс­тю висловлювань, новизною інформації, оригіналь­ною формою подачі її, спроможністю провадити роз­мову на сприятливому емоційному тлі.

У діловому спілкуванні переважає вербальний зв'язок між партнерами, проте не слід применшува­ти значення невербального. Відомий німецький філософ І.Кант сказав: "Рука — це видима частина мозку". Крім словесного мовлення, ми володіємо ще й мовою тіла. З 70-х рр. XX ст. науковці (серед найвідоміших Мейєрабіан, Бердссвіл) велику увагу при­діляють боді-ленґвіджу (від англ. Bodi language — мова тіла, жестів).

Доведено, що людина словесно здобуває 35% ін­формації, а за допомогою мови тіла — 65%. Нині описано й витлумачено більш як 1000 неслрвесних знаків і сигналів.

Сучасним політикам, бізнесменам, громадсько-культурним діячам, діловим людям конче потрібно знати-бодай найпростіші елементи цієї науки.

У США, скажімо, діють спеціальні курси, інди­відуальні та групові інструктажі, на яких вивчають діловий етикет у деталях: зустріч, вітання, прощан­ня, одяг, манери, норми поводження під час перего­ворів, на фуршеті тощо.

Не знаючи мови жестів, можна потрапити в не­зручне, а то й у скрутне становище. Дехто з політи­ків, наприклад, складає руки "у замок ", опускаю­чи їх донизу. Тим часом на мові жестів це означає, що вони оголошують своїм партнерам: "Так, я з усім згоден і приймаю всі ваші умови". Протилежна сторона, обізнана з боді-ленґвіджем, стає впевненішою і може чинити тиск на партнера, нав'язати свій ва­ріант угоди.

Жести, міміку треба вміти контролювати. Непро­думані рухи можуть відволікати слухача або ж ви­казувати приховані наміри. Так, під час народних заворушень у Литві, яка прагнула державного суве­ренітету й виходу з СРСР, на засіданні Верховної Ради президент М .Горбачов сказав: "Проблему з Литвою ми будемо розв'язувати демократичним шля­хом!" — і при цьому вдарив кулаком по трибуні. Наступного дня у Вільнюс увели війська. Так жест передав те, що ще не було сказане словами.

Крім спів, ми говоримо ще й мовою тіла. Пригадаймб німе кіно, красномовне свід­чення того, що за допомогою жесту, пози, міміки можна виразити практично все. Цю проблему почали до­сліджувати ще з І872 р., коли Ч. Дарвін опублікував свою працю "Вираження емоцій у людей і тварин".

Є жести-символи. Наприклад, піднятий до­гори великий палець означає схвалення, найвищу оцінку. Жести-ілюстратори, супроводячи мов­лення, доповнюють сказане. Наприклад, ми розпові­даємо, як проїхати кудись, і одночасно показуємо рукою напрям. Жести-регулятори застосову­ють під час зустрічей, прийомів. Вони можуть озна­чати початок або кінець розмови. Таким жестом є рукостискання — знак довіри, поваги. Потиск руки має бути твердим і не дуже довгим.

Кожен жест рідко існує у "чистому" вигляді. Най­частіше жест, поза супроводяться відповідною мімі­кою, виразом обличчя, поставою. Не слід забувати, що тлумачення жестів на всій планеті не однакове. Так, нахил голови згори вниз у нас — знак згоди, "так", а в Болгарії він означає "ні," (при цьому голову спочатку відхиляють назад). Тож, щоб не потрапити в халепу, частіше треба користуватися слрвами, а не жестами. Відомо, коли розвинутіше усне мовлення людини, багатший її лексикон, тоді вона менш жес­тикулює.

Є три групи найважливіших жестів:

• жести щирості й захоплення;

• оцінні жести;

• знаки захисту.