Графологія, або психографологія, належить до достатньо спірних дисциплін. Довгий час, аж до 80-х рр. нашого століття, її взагалі не визнавали як наукову дисципліну і ставили десь поряд з хіромантією, гаданням по руці й іншими парапсихологічними дослідженнями. Проте графологія (почеркознавство) виявилася необхідною в прикладних областях, перш за все в практиці навчання письмової мови з дотриманням норм і правил каліграфії і в криміналістичній експертизі, де робота з письмовими документами складає велику і надзвичайно важливу частину. Прикладні завдання змусили знову звернутися до закономірностей почерку і залежностей між його ознаками і властивостями особи. Слід відразу ж відзначити, що властивості почерку — це властивості психомоторної сфери в її найбільш тонкій області — маніпулюванні робочою (зазвичай правою) рукою і її пальцями. Навряд чи хто-небудь сумнівається в тому, що при однакових методах навчання вже в школі кожен пишучий виробляє свій, властивий лише йому почерк. До 21-22 років почерк встановлюється, і по ньому дослідник- графолог може розповісти про особливості емоційної сфери, особистісні якості людини, що написала текст.. Існує велика кількість підходів до тлумачення почерку людини. Перш за все це стосується просторового використання паперу: розташування слів і висловів на аркуші паперу, краще щоб він був чистий. При нормальному, раціональному використанні рядки розташовуються на невеликій відстані один від одного (2-3 мм), зліва і справа — невеликі поля — 4 мм, пропуски вгорі і внизу сторінки — до 4 мм. Рядки рівні, що не перехрещуються один з одним. Якщо рядки дуже щільні, такі, що буквально злипаються один з одним, полів немає, проміжків між уривками тексту теж немає, то можна говорити про перебільшену обачність, ретельний контроль своїх дій, може бути навіть про скупість. Якщо ж полів і проміжків дуже багато, то той, що пише, швидше за все, відноситься до розряду відчайдушних широких натур з не дуже високою організованістю. Розмір букв в нормальних умовах складає величину 4-5 мм. дрібні, менше цього розміру букви — знак холоднокровності, обачності, стриманості в прояві своїх відчуттів. Інколи в цьому виявляється навіть деяка професійна особливість — дрібний почерк інженера, загалом технічного працівника. Нахил букв по правилах каліграфії повинен складати 43—45 градусів. Правий низький почерк (букви майже «лежать» на строчці) свідчить про підвищену залежність, відомості що пише, його слабкою самостійністю. Прямий почерк і особливо почерк з ухилом вліво — це почерк людей не лише самостійних, але і схильних до упертості, іноді навіть — до усвідомленого опору загальноприйнятим нормам. Нестійкий по нахилу почерк, так само як і за розміром — ознака людини з нестійкою емоційною сферою, здатною на неочікувані поступки, схильною до частої зміни настрою, погано контролює свою поведінку. Дуже красивий і чіткий почерк з ретельного виконання всіх дрібних деталей — апострофів над буквами «Й», крапками над «Ї», комами — це почерк хорошого виконавця, акуратного і пунктуального, схильного до естетичного оформлення. Слід зауважити, що у геніальних людей, наприклад, в Л. Н. Толстого, почерк був надзвичайно заплутаним, з багато чисельними виправленнями і важко розбірливими карлючками. М’якість, округлість при написанні букв характеризують особу як спокійну, терплячу, схильну до компромісів. Кутоутворення, жорсткі з’єднання букв — це ознаки упертості, непоступливості, вимоги до себе, різкості, можливо — агресивності. Сильний натиск — признак енергетики і організаторських схильностей пишучого. Слабий «павутинний» почерк — швидка виснажуваність нервових процесів, млявість, безініціативність.
Графологія, або психографологія, належить до достатньо спірних дисциплін. Довгий час, аж до 80-х рр. нашого століття, її взагалі не визнавали як наукову дисципліну і ставили десь поряд з хіромантією, гаданням по руці й іншими парапсихологічними дослідженнями. Проте графологія (почеркознавство) виявилася необхідною в прикладних областях, перш за все в практиці навчання письмової мови з дотриманням норм і правил каліграфії і в криміналістичній експертизі, де робота з письмовими документами складає велику і надзвичайно важливу частину. Прикладні завдання змусили знову звернутися до закономірностей почерку і залежностей між його ознаками і властивостями особи. 
