Що робить людину тим, ким вона є? Вчинок, її діяльність. Без діяльності
Моцарт не став би великим композитором, Шевченко генієм української
поезії, Франко титаном праці. Діяльність визначає те, наскільки наші
слова співпадають з дійсністю. Та більше того, без діяльності ми не
можемо прожити і дня. (Ну це звісно в нормі. Сучасне американізоване
суспільство звикло лежати перед телевізором цілими днями і вдивляючись
в екран , марнувати свій час). “Зовсім мертва людська душа, позбавлена
природної своєї справи, подібна до каламутної і смердючої води, що
замкнена в темряві ” - писав давно великий геній української думки
Григорій Сковорода. Порівнюючи його вислів з сучасним суспільством,
бачимо правоту його поглядів. Улюблену працю зараз чомусь прийнято
називати “хобі”. Звичайна ж діяльність називається “робота”, а в росіян
взагалі “труд” (очевидно, від слово “трудно”). Наслідком цього стають
різноманітні порушення психіки, такі як професійна деформація, емоційне
вигорання. Часто нелюба робота викликає соматичні захворювання -
гіпертонію (артеріальний тиск), виразку шлунка, різного роду
недомагання. Робота, що приносить людині насолоду, дає їй наснагу до
життя, не дає їй померти в декотрих випадках. Кажуть, що щаслива
людина та, яка на роботу і до дому йде із задоволенням. І це дійсно
так. Це тих два місця, де людина проводить 90% свого життя. Дуже
прикро, коли людина невдало вибирає собі професію. Усе її життя
перетворюється на суцільне страждання, нічого її не тішить. Ось як цей
стан описав вже процитований раніше Сковорода: “Коли відняти від
людини споріднене діяння, тоді їй – смертельна мука. Сумує й
непокоїться, мов бджола, замкнена в світлиці, коли сонячний промінь,
який пронизує вікна, кличе її на медоносні луки. Ця мука позбавляє
людину здоров’я, тобто злагоди, забирає бадьорість і розслаблює. Тоді
людина усім невдоволена, гидує і становищем своїм, і місцем прожиття...” Людина,
що займається невластивою її духу справою, наносить шкоду не лише собі,
спричиняючи вічну нудьгу, але й іншим, оскільки в кожного з нас є певні
завдання, які окрім нас ніхто інший виконати не може. “Нудьга для
лікарів – найперша ознака всіх тілесних хвороб і збурень. А душевне
невдоволення – двері до всіх пристрастей та внутрішніх хвилювань. Мова
моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але й споріднену
собі всіма сторонами знаходить роботу. Це і є бути щасливим, пізнати
себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у
злагоді із загальною потребою. Найдобріша людина тим неспокійніша і
нещадніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й
як їй не бути нещасною, коли загубила скарб, що дорожчий за все на
світі. Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів
та родичів, близьких та далеких, співвітчизників та чужоземців? Як не
ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли
погано виконувати обов’язки? Як не буде погано, коли немає завзятості й
невтомної праці? Звідки ж з’явиться працелюбність, коли немає бажання й
старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа – всьому
початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір’ю бажання. Бажання ж –
започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше
неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Коротко
кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її
солодкою”
Ось ще кілька афоризмів Григорія Сковороди, що стосуються самопізнання, роботи та самовдосконалення.
Надмiрність
породжує пересиченість, пересиченiсть – нудьгу, нудьга ж – душевний
смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим.
Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Найкраща помилка та, якої допускаються у навчаннi.
Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...
Майбутнім
ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і
нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно
мусить здійснитися сподіване.
З усіх втрат втрата часу найтяжча.
Без бажання все важке, навiть найлегше.
Бери вершину і матимеш середину.
Будь
вовк кухарем, ведмiдь м’ясником, а лошак пiд верхівцем. Це справа
чесна. Коли ж вовк грає на сопілцi, ведмiдь танцює, а лошак носить
поноску, не можна не сміятись. Всяка нешкiдлива непристойність смiшить.
А коли вже став вовк пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником, це вже
не жарт, а біда.
Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе. В усіх науках і мистецтвах плодом є вірна практика.
Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
Глупiсть
тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне
мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з
величезної кiлькостi любителiв її осягає.
Годi побудувати словом, коли те саме руйнувати дiлом.
Де серце повне вагань, там огида i нудьга.
Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
До
яких порокiв призводять здоров'я з багатством? Цiлi республiки через те
пропали. Чому ж ти багатства бажаєш як щастя? Щастя нещасливим не
ро6ить. Чи не бачиш i тепер, скiлькох багатство, як навiдь свiтового
потопу, пожерло, а душi їхнi вiд надмiрних затiй, як млинове камiння,
самi себе з'їдаючи, без зерна крутяться.
Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
Живуть
на землі й тi, хто ні про що не думає, як лиш розбагатіти, нажертися,
напитися, нарядитися. Тікайте від розмов з цими пожадливими до наживи.
В серці їх погане сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.
З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.
Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Коли
повз тебе проходить п'яний, ти так думай: Бог дав тобi видовище, щоб ти
на чужому прикладi усвiдомив, яке велике зло пияцтво – бiжи вiд ньoго!
Коли твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий.
Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати ділом.
Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче.
Що робить людину тим, ким вона є? Вчинок, її діяльність. Без діяльності
Моцарт не став би великим композитором, Шевченко генієм української
поезії, Франко титаном праці. Діяльність визначає те, наскільки наші
слова співпадають з дійсністю. Та більше того, без діяльності ми не
можемо прожити і дня. (Ну це звісно в нормі. Сучасне американізоване
суспільство звикло лежати перед телевізором цілими днями і вдивляючись
в екран , марнувати свій час). “Зовсім мертва людська душа, позбавлена
природної своєї справи, подібна до каламутної і смердючої води, що
замкнена в темряві ” - писав давно великий геній української думки
Григорій Сковорода. Порівнюючи його вислів з сучасним суспільством,
бачимо правоту його поглядів. 
