Ще сто років тому таке запитання було б недоречне. Чоловік для
жінки був підтримкою й опорою, годувальником родини, хазяїном у будинку –
людиною, яка несе відповідальність не тільки за себе, але й за своє оточення,
часом досить численне. Найважливішою подією для жінки було вдале заміжжя.
Яке й було в наступні роки основним заняттям у її житті. Жінок, що присвятили
себе науці, мистецтву, літературі – були лічені одиниці. І керувалися вони
скоріше яскраво вираженим талантом до певної із сфер діяльності, а не своїми
особистими міркуваннями – іти їм заміж або краще зробити кар'єру. А може й
об'єднати ці дві сфери між собою.
Ті дами, таланти яких не виявилися достатнім чином, виходили заміж і навіть
не мріяли про щось інше. У своїй біографії Агата Крісті пише, що заміжжя для
дівчини в часи її молодості вважалося роботою. І якщо не готова до такої роботи
– не виходь заміж. А раз уже вибрала заміжжя й дала обітницю – виходить, тепер
повинна мовчачи зносити всі мінливості долі, пов'язані із цим актом. Це міг
бути й переїзд в іншу країну за чоловіком і його службою, і складності із
грішми в родині, і неможливість налагодити взаємини. Одним словом – усе, із чим
зустрічається будь-яка родина. Але різниця була в тому, що дружина завжди
перебувала на утриманні у свого чоловіка й була зобов'язано миритися з його
рішеннями по тому або іншому питанню.
Тобто чоловік був не те що потрібний – він був центром життя будь-якої
дорослої жінки.
З розвитком емансипації й успішною боротьбою жінки за свої права ситуація
докорінно змінилася. Вона потихеньку навчилася всього, що раніше було винятково
чоловічою прерогативою. Сьогодні жінка уміє робити дві важливі
«чоловічі» речі: заробляти гроші й ухвалювати рішення.
Навіть якщо вона якийсь час не працює, то гіпотетично може почати в будь-який
момент, тому що будь-яка жінка має освіту за фахом. Більше того, безліч жінок
вважають невартим бути на утриманні у чоловіків. Власні доходи створюють ілюзію
незалежності й волі.
Це начебто б і непогано. Однак згодом чоловіки звикли, що жінка багато чого
вміє робити сама. І якщо раніше заробітки жінки сприймалися поблажливо, то
сьогодні нормою є те, що жінка повинна приносити в родину свою частину добутого
мамонта. І коли вона цього не робить, то може зіштовхнутися з невдоволенням
чоловіка. Іноді досить сильним.
Природно, що відчувши свою матеріальну незалежність, жінка перестала
рахуватись й з рішеннями чоловіка. А навіщо? Вона в стані так, як і він
добувати їжу. А значить і життєво важливі рішення може прийняти нітрохи не
гірше. Відпала необхідність покладатися на чоловіка. Тепер можна покластися й
на себе.
Але відсутність одноголосного лідера в будь-якій групі приводить до бунту.
От і починається протистояння в родині! Спочатку рішення чоловіка оскаржуються,
потім з'ясовується, що він проморгав самі вдалі рішення, а на закінчення – його
рішення будуть висміяні, як неспроможні. І жінка починає ухвалювати рішення
сама. А що ж чоловік? А чоловік починає відсторонятися від прийняття рішень.
Йому стає зручно поруч із практичною жінкою – вона так схожа на його маму, яка
його й кормила, і ухвалювала за нього рішення довгий час, поки він ріс.
У результаті з урахуванням цієї тенденції відбувається зміна поколінь. І
кожне нове покоління чоловіків виховується усе більш і більш самостійними
жінками. А потім самостійні мами передають їх з рук на руки ще більш
самостійним дівчатам, які зроблять цих чоловіків своїми несамостійними
чоловіками. Зроблять на час.
Тому що основні функції жінки ніхто не скасовував і природа бере своє. Рано
або пізно жінка стає мамою й у більшості випадків фізично не може довгий час
ухвалювати рішення й заробляти гроші. У цей період усі турботи звалюються на
чоловіка. А чоловік до турбот не звик! Йому важко. Він нервує. І його жінка
нервує. Вона під впливом гормонів і в силу ситуації чекає тепер від нього
підтримки й опори, турботи про неї й дітей. А отримує ще одну велику дитину.
Найчастіше в такі моменти жінка розуміє, що їй легше буде обходитися без
чоловіка, оскільки він перетворився у валізу без ручки, яку і нести важко, і
кинути шкода. І найчастіше ухвалюється рішення – кинути. Тому що жінка занадто
самостійна й занадто впевнена в собі й своїх можливостях, щоб залежати від
чоловіка.
Так і виходить, що сучасній жінці чоловік не потрібний… Хіба що для сексу й
продовження роду й щоб було кого обійняти, щоб було поруч із ким відчути себе
жіночною й бажаною. Як доповнення.
Але є ще один варіант, більш оптимістичний. Такий чоловік, без якого можна
й обійтися – не потрібний. А от такий, без якого обійтися неможливо – потрібний
обов'язково! А оскільки жінка сьогодні самостійна й рішуча, то їй не важко буде
відрізнити одного від іншого.
