У старокитайській міфології і натурфілософії Інь-Ян ("тайцзи”, Велика Межа) - символ творчої єдності протилежностей у Всесвіті. В сучасному світі для багатьох людей цей знак є символом чогось таємничого і незбагненного.

За деякими легендами, графічне зображення тайцзи у вигляді чорної і білої «рибок», сполучених в колі і символізуючих сили Інь і Ян, набуло поширення в 7-8 століттях під впливом буддійських мандал.

У графічному виразі поняття Великої Межі розповсюдилося в народних віруваннях і міфології, де самостійно, або разом із вісьма триграмами стало частиною картин-талісманів, що оберігають людей від нечистої сили.

Всесвіт - це не хаотичне нагромадження предметів і явищ, а поєднання великої кількості пар протилежних елементів Інь і Ян. І оскільки Всесвіт і людина є єдина система, що підкоряється одним і тим же законам розвитку, то для зображення моделі світу підходить тільки якийсь замкнутий простір - певна геометрична фігура, яка могла б відобразити внутрішню гармонію і досконалість цього світу. Зрозуміло - це коло.

Біла крапка в чорній половинці кола і симетрична їй чорна в білій, означають, що Інь і Ян присутні один в одному.

У старокитайській міфології і натурфілософії Інь-Ян ("тайцзи”, Велика Межа) - символ творчої єдності протилежностей у Всесвіті. Його зображали у вигляді кола, образу нескінченності, розділеного хвилястою лінією на дві половини, - темну і світлу. Взаємодію двох половин припускає постійний рух по кругу - коли одне з двох початків досягає свого піку, воно вже готове відступити: "Ян, досягнувши піку свого розвитку, відступає перед особою Інь. Інь, досягнувши піку свого розвитку, відступає перед обличчям Ян".

Коли уважно вдивляєшся в схему тайцзи, виникає відчуття того, що чорна і біла половинки ось-ось почнуть обертатися, виштовхуючи одна одну і разом з тим спрямовуючись одна за одною, поспішаючи зайняти сусіднє місце і в той же час, поступаючись своїм.

Прототипи схеми Великої Межі можна знайти в найдавніших творах китайської культури, висхідних до неоліту, а її останній вигляд був або вироблений, або розсекречений і поширений в епоху Сун.

Західні інтерпретатори убачають в цьому малюнку фундаментальну для всієї світової культури схему логарифмічної спіралі.

Згідно сучасним науковим уявленням, все суще складається з атомів, і для їх матеріального прояву необхідна рівновага енергетичних потенціалів, тобто позитивних і негативних сил, внаслідок чого досягається баланс, за рахунок якого існує матерія. Ці закономірності були відкриті ще на зорі китайської цивілізації.

Концепція Інь і Ян - двох протилежних і взаємодоповнюючих початків - пронизує все в китайській культурній традиції, від системи управління державою і відносин між людьми до правил споживання їжі і саморегуляції. Вона ж розповсюджується і на вельми складну схему взаємин між людиною і духовним світом... Концепція Інь і Ян як не можна точніше передає сприйняття китайцями і зовнішнього світу, і світу усередині себе.

Стародавні мудреці стверджували, що коло, його центр і межу Інь і Ян необхідно шукати в собі, в своїх відчуттях і рухах тіла. Лише той, хто знайшов їх і привів до згоди Інь і Ян, може знайти внутрішню гармонію і побачити в навколишньому світі рух стародавнього символу Великої Межі.

За уявленнями стародавніх китайців, всі прояви Дао* породжені динамічним чергуванням і взаємодією цих протилежних сил. Розділенню Неба і Землі передував стан первозданної цілісності світу. Цей витік всього сущого називався Хаосом ("хун-дун") або Безмежним ("у цзи"). Щоб почалося створення світу, хаос повинен був диференціюватися. Перш за все, він розпався на два основні елементи - Ян і Інь. Взаємодія цих елементів привела до утворення предметів видимої природи.

Спочатку Інь і Ян означали відповідно тіньовий і сонячний схили гори - і ця символіка як не можна краще відображала суть цих двох початків. З одного боку, вони представляють лише різні схили однієї гори, що не зводяться один до одного, але і не відрізняються між собою; з іншого боку, їх якісна відмінність обумовлюється не внутрішньою природою самого схилу, а якоюсь третьою силою - Сонцем, яке по черзі освітлює обидва схили.

З епохи Чжоу китайці стали розглядати небо як втілення Ян, а землю - Інь. "Ци Неба і Землі, збираючись, утворює єдність, а розділяючись, утворює Інь і Ян", - свідчила традиційна формула. Сонце і Місяць, "Тай Ян" і "Тай Інь", Великий Ян і Великий Інь, утворюють пару протилежностей, що дають початок формам Неба.

Уже в давнину Ян і Інь дали життя цілому ряду космологічних символів. Силу Ян співвідносили з небом, Сонцем, теплом, світлом, духом, життям, активним і чоловічим початком, лівою стороною, непарними числами. Ян символізує все світле, сухе і високе: гори, небеса, сонячні тварини і птахи. Інь - це початкові води, пасивний, жіночий початок, Місяць, душа, глибина, негативне, м'яке і поступливе, північ, темрява, смерть, парні числа. В області людського мислення Інь - це інтуїтивний жіночий розум, Ян - чіткий

раціональний розум чоловіка. Інь - нерухомість зануреного в споглядання мудреця, Ян - творча діяльність правителя. Контраст Інь і Ян не тільки є принципом, організуючим всю китайську культуру, але також відбивається в двох основних філософських напрямах Китаю. Конфуціанство віддає перевагу всьому раціональному, чоловічому, активному. Даосизм же, навпаки, вважає за краще інтуїтивне, жіноче, містичне.

Закони Інь Ян

Закон 1

Інь народжується в Ян, Ян народжується в Інь.

Самотнє Ян не народжує, сиротливе Інь не живить.

Корінь народження - в Інь-Ян.

Інь і Ян розійшлися - життєва сила обірвалася.

Закон 2

Інь розсівається - Ян концентрується.

Ян розсівається - Інь концентрується.

Закон 3

Взаємне постійне протиставлення Інь-Ян або Взаємовизначаючі умови існування

Закон 4

Здвоєне Ян неодмінно перетворюється на Інь

Здвоєне Інь обов'язково стає Ян.

Крайнє Ян і крайнє Інь співвідносяться із стихіями Вогню і Води. Цикл їх взаємних перетворень включає дві проміжні стадії, що символізуються стихіями Металу і Дерева. Утворюється коло трансформацій Інь і Ян, що має, як будь-яке коло, свій центр. Емблемою центру виступає стихія Землі. Так Велика Межа розгортається в п'ятіркову структуру, яка об'єднує в собі двійкову Інь-Ян і тріаду творення, а тому є ємним символом Всесвіту.

У перекладі з китайського "дао" означає "шлях”. Даоська традиція є величезним досвідом людей, що досягли просвітління самостійним шляхом. Вона, як і дзенська традиція, належить до лінії розвитку, яку умовно можна назвати «шлях просвітління, або пробудження» (шлях Будди). Суть цього шляху в езотериці зводиться до того, що людина за допомогою певної езотеричної техніки досягає особливого стану свідомості, яка іменується просвітлінням (пробудженням).