Кожен з нас має передчуття i часом приймає, на перший погляд, непояснимі логічно, але надзвичайно вдалі рішення. Найчастіше, однак, здоровий глузд, аналіз фактів і роздуми, знання, що щось можна, а щось не можна, схиляють нас до інших вчинків. Потім, переживаючи поразку, ми кажемо: "Я знав, що так буде, Я відчував, що так станеться, щось мені казало, цього не робити або це зробити, a все-таки..." і т.п. Вся проблема інтуїції полягає в тому, щоб зрозуміти, що вона існує, надати їй право голосу i довіряти їй в хвилини, коли вона промовляє, a не констатувати її правоту пост фактум. Користь з інтуїції буде тільки тоді, коли вона стане усвідомленою і буде постійно зміцнюватись через обґрунтовані внутрішні переконання і всі наші вчинки. Кожній людині інтуїція є потрібною. Науковець, лікар, водій, спортсмен, керівник, бізнесмен, вчитель без інтуїції, без цього додаткового чуття не досягне нічого, окрім посередності в своїй професії. Можна мати знання, освіту, вміння i хороший старт. Можна мати оптимальні, дивлячись об'єктивно, умови для розвитку та діяльності, але ніколи не досягнути справжнього успіху, якщо в діях i прийнятих ініціативах бракуватиме так званої професійної інтуїції. Це власне вона є причиною того, що той a не інший автомеханік негайно знайде дефект у машині i швидко його усуне, а його майстерня переповнена клієнтами. Воротар кинеться в той кут воріт, в який полетить м'яч i, не зважаючи на те, що теоретично не має шансів при виконанні одинадцятиметрового удару, відбиватиме удари частіше, ніж інші воротарі. Ліки, вибрані з кільканадцяти подібних "видатним" лікарем, подіють, приносячи негайне полегшення. Напрямок досліджень, запропонований саме цим вченим, в черговий раз дасть сподівані ефекти. Цей страховий агент зможе так повести розмову і застосувати такі аргументи в розмові з клієнтом, що той застрахується власне в нього, незважаючи на те, що раніше з ним безрезультатно вели розмови інші консультанти. Власне цей контракт буде відібрано із багатьох схожих і власне він принесе "несподівано" швидко великий зиск для фірми і т.п.
Тільки потім, коли "логіка" або звичайна цікавість запитають: чому саме це рішення а не інше, чому ці аргументи, а не інші, виникає проблема... а власне чому?
Напевне кожен фахівець-екстрасенс, читаючи ці рядки, погодиться зі мною, що виконуючи екстрасенсорну експертизу - шукаючи, наприклад, воду, він "знає" де ця вода буде i де треба сподіватись реакції прутика чи маятника. Та і, насправді, маятник йому зовсім не потрібен. Ну, може, тільки для того, щоб переконатись. Біотерапевт, під час лікування, знає куди покласти руки, щось веде його руки до цього місця.
В промислово розвинених країнах, де багато уваги приділяється дослідженням ефективності дій працівників, технікам приймання рішень i елементам які мотивують певну діяльність, багато років використовуються типово інтуїтивні фактори. Там, де потрібний стабільний, наростаючий ефект, випадковість нікого не цікавить. Там також ведеться детальний аналіз і дослідження інтуїції.
Дослідження, проведені в 1989 році в США з групою понад 400 найуспішніших директорів великих фірм і компаній показали, що існує тільки одна риса спільна для всіх цих людей. Нею є розвинена інтуїція i використання її при прийнятті усіх рішень.
Подібні спостереження велись за людьми, які є визнаними світилами в певних областях: архітекторами, літераторами, поетами, художниками, техніками і дали ще цікавіший аналітичний матеріал. У всіх них помічено сповільнення ритмів мозку в моменти так званого натхнення, в моменти появи цікавих новаторських ідей. Саме тоді в об'єктивну реальність "перетікали" замисли, побачені з величезною легкістю і точністю в уяві. На підставі цих спостережень, доктор Оренштайн із Стенфордського Університету виконав ряд експериментів з випадково вибраними студентами.
В початковій фазі експерименту він навчив студентів контрольованій релаксації, досягнення стану розслаблення з домінуючою частотою хвиль мозку альфа, технік роботи з візуалізацією i уявою. Потім студенти отримали для рішення конкретні проблеми в галузі техніки, мистецтва і психології.. Група показала 5 - 10-кратно збільшену ефективність в вирішенні поставлених перед ними проблем, з якими студенти ніколи раніше не зустрічались, а вирішували їх інтуїтивно.
Отже треба навчитись використовувати інтуїцію i, не зважаючи на все, це зовсім не важко. Ключем є, звичайно ж, розвиток уяви i візуалізації, найкраще в стані глибокої релаксації i спокою, тобто в стані альфа. Тоді розум людини може зосередитись на творенні ментальних образів, активізуючи праву півкулю мозку і, одночасно, на оточуючих факторах, які раніше не потрапляли до уваги. Реакція на оточуюче середовище це також, між іншим, екстрасенсорні властивості.
Китайський мудрець, говорячи про медитацію, значення і роль релаксації, спокою мислення в процесі отримання інформації i прийняття рішень, a також в розвитку паранормальних здібностей, сказав би напевне так: "Коли твій розум буде так неспокійний, як океан, а думки таким частим, як хвилі, що б'ються об беріг, тоді навіть падіння величезної скали не викличе жодної реакції. Коли твій розум буде так спокійний, як поверхня озера на світанку, тоді найменша стеблинка, яка туди упаде, викличе велике зрушення і буде тобою побачена".
Так просто і символічно пояснена роль різноманітних медитаційно-розслаблюючих вправ, відображає всю сутність i зв'язок між візуалізацією і інтуїцією. Пануючи над своїм розумом, концентруючись на візуалізації проблеми чи уявленні завдання, сповільнюємо і заспокоюємо розум, відключаючи інші думки. Тоді ми стаємо чутливими до, так званої підпорогової інформації, яка до цього часу до нас не доходила, а губилась серед інших повідомлень. Тепер, свідомо або частіше підсвідомо починаємо її сприймати i саме вона впливає на наші рішення, стаючи джерелом інтуїції. I тут ми відкриваємо ще один взаємозв'язок між інтуїцією і парапсихічними властивостями.
Коли таким чином розглянемо інтуїцію, для нас цілком зрозумілим стане факт, що в провідних фірмах постійно ведуться навчання персоналу з метою опанування технік інтуїтивного прийняття рішень. Нікого не здивує, що окрім менеджерських ігор, психології комунікації, ознайомлення з новим юридичним законами чи структурами фінансових операцій - з'являються медитаційні вправ і тренінги візуалізації та уяви, а деякі з них нагадують "школи ясновидців", медитаційні майстер-класи чи "просунуті" курси телепатії.
Людина повинна вміти звернутись до свого внутрішнього особистого досвіду, який постійно збагачується. Повинна вміти ним скористатись. Тоді з'являється значно більша вірогідність прийняття оптимального рішення і його здійснення.
Щораз частіше західні університети, дослідні інститути, фонди, призначаючи наукові стипендії чи приймаючи нових працівників (а такі установи важко звинуватити в схильності до містики), перевіряють рівень розвитку інтуїції у кандидата. Це може бути закамуфльований психологічний тест або кілька простих запитань в анкеті. Питання є простими, але відповідь на них не завжди приходить легко.
Часто можна бачити занепокоєння у людей, які заповнюють особисті анкети для поважних, всесвітньо відомих фондів, коли їм доводилось відповідати на питання:
·Чи вважаєш, що тобі щастить у житті?
·Чи в професійній роботі керуєшся інтуїцією чи логікою?
·Чи є щось, чого не можеш уявити і сприйняти?
·Чи вважаєш себе оптимістом?
І ці питання стоять разом із питаннями про освіту, наукові досягнення, стаж викладання, публікації. Просто відбувається пошук успішних людей, які гарантують повернення вкладених у них коштів. Присутність інтуїції є одним з елементів такої гарантії.
Спенсер Джонсон, автор багатьох бестселерів про способи прийняття рішень, вважає, що інтуїція є неусвідомленим знанням, що випливає з нашого особистого досвіду. На його думку, слово інтуїція складається з двох частин in i tuicia. Перша частина визначає напрям "до середини". Друга частина походить від латинського дієслова tueri, що означає піклуватись, здійснювати опіку. В середньовіччі слово tuicion означало охорону і, одночасно, навчання. Отже інтуїція є чимось, що нас учить і оберігає на підставі того, що вдалося нам колись i, найвірогідніше, вдасться тепер. Вона проявляється в формі відчуття, як щось, що здається нам найпотрібнішим в дану хвилину.
Щоб свідомо використати інтуїцію приймаючи якесь рішення, треба відповісти собі на конкретно поставлене питання: Як я почуваю себе, приймаючи рішення? Чи відчуваю страх і напругу чи внутрішній спокій? Чи маю враження зусилля чи полегшення? Відчуваю байдужість чи ентузіазм? Звернімо увагу на почуття, які супроводжують нас в момент прийняття рішення, виходячи з міркувань, що їх стан є наслідком попереднього досвіду, набутого в схожих ситуаціях.
Спробуймо пригадати будь-яке рішення, прийняте в стані неспокою і загрози. Які воно дало ефекти? Згадаймо інші рішення і почуття, які їх супроводжували. Спів ставимо рішення і відчуття з кінцевими ефектами і наслідками. Дуже легко помітити взаємозв'язок.
Такі особисті спостереження навчають передбачати результати на підставі почуттів, які супроводжують прийняття рішення. Кожна людина має таку особисту модель, яка повторюватиметься, незалежно від того, чого конкретно стосується рішення. Почуття для Спенсера Джонсона є внутрішнім "особистим провідником", порадником особистої мудрості чи інтуїції. Він вважає, що неможливо приймати добрі рішення без участі цього духовного голосу, містичного провідника i довіри до нього.
"Спосіб формування рішення впливає на його зміст. Запитай себе: чи приймаєш це рішення з страхом чи з ентузіазмом? Пам'ятай при цьому, що слово ентузіазм походить від грецького entheos, що означає Внутрішній Бог".
