Побутові стереотипи стосовно гіпнозу

В популярній літературі протягом багатьох років гіпноз асоціювався з владою, контролем і звабленням. Розповіді таких авторів, як Едгар Алан По, переповнені казками про виняткову силу гіпнозу (так званим месмеризмом) і гіпнотизера.

Деякі випадки з практики такого відомого в науковому світі авторитета, як Мілтон Еріксон, створюють враження про незвичайне вміння долати застарілі проблеми за дуже короткий період часу, іноді за один сеанс. В результаті цього в широких масах вкорінялась впевненість в надприродних, магічних властивостях гіпнозу, як і те, що гіпнотизер володіє могутністю, недоступною простим смертним.

Тому, головний міф, котрий необхідно розвіяти, — це ставлення до гіпнозу, як до чародійства і наділення гіпнотизера всемогутністю. На жаль, це не завжди легко зробити, адже більшій частині широкого загалу подобається вірити в міфи.
Віднісши все вище сказане до передісторії, дозвольте мені розглянути найбільш розповсюджені міфи, в котрі найчастіше вірять не заангажовані люди, а іноді навіть гіпнотизери.

1. Гіпноз викликається і контролюється гіпнотизером. "Будь-який гіпноз є самогіпноз". Це означає, що за свій транс відповідає суб'єкт/клієнт. Тому ніхто, всупереч необґрунтованим переконанням, не може "застрягти" в гіпнозі і не змогти вийти з трансу, якщо, до прикладу, з гіпнотизером трапиться якесь нещастя. Також ніхто не впадає в невиправдану залежність від гіпнотизера, у всякому випадку, не більше, ніж в інших формах терапії.

2. Гіпнозом можна примусити людей діяти проти їх власної волі. Цей міф близький до першого, але зустрічається достатньо часто, щоб заслужити окремого розгляду. Схоже на те, що опубліковані в пресі клінічні випадки певним чином підкріплюють це твердження, оскільки клієнти виглядають підконтрольними пост гіпнотичному навіюванню. Сценічні гіпнотизери також підтримують думку про наявність такого контролю, коли примушують глядачів робити речі, котрі вони не зробили би в нормальному стані: гавкати або кукурікати. І очевидно, що популярна література закріплює це твердження. В даному міфі є доля істини.

3. В ситуації, яка визначається як гіпнотична, люди можуть займатись речами, які для них не властиві в нормальному стані. Гіпнотерапевти часто виявляли, що окремі люди (ті, які проявляють хорошу схильність до переживання трансу) більш сприйнятливі до трансових навіювань. Однак, не дивлячись на те, що в ситуації, що визначається як гіпноз, люди можуть виконувати ті чи інші невинні, незвичні дії, вони не прийматимуть участі в серйозних чи злочинних діях.

Якщо хтось, наприклад, здатен, перебуваючи перед гіпнозом на сцені, загавкати, то малоймовірно, щоб він когось пограбував чи вбив. Хоча досвідчений гіпнотизер, котрий правильно вибирає обставини та індивідуально працює з клієнтом, створивши внутрішній конфлікт за допомогою забороненої дії, залишається висока вірогідність того, що людина успішно протистоятиме навіюванню.

4. Гіпноз як форма сну. Ми всі сприяємо цьому міфу мовою, яку застосовуємо. Сама назва походить від грецького слова hypnos, що означає сон. Аналогічним чином ми кажемо: "Зануртесь глибше в транс" або "Ви прокидаєтесь з трансу" і навіть просимо людей заплющувати очі, що натякає на сон. Клієнти можуть продемонструвати віру в цей міф словами: "Я насправді не був під гіпнозом. Я чув все, що ви казали".

Прикладом гіпнозу наяву є дорожній гіпноз, так званий транс - явище, при котрому водії, проїжджаючи одноманітний відрізок шляху, можуть відключатись від навколишніх обставин, але залишатись активними і повністю усвідомлювати все, що пов'язано з керуванням автомобіля. Подібним чином більшість людей настільки занурюються в свої справи, що втрачають почуття часу - форма порушення орієнтації в часі.

Гіпнотерапевти завжди хочуть, щоб їх клієнти набули досвід успішного трансу.

5. Гіпноз настає лише у випадку застосування спеціальних маніпуляцій. В цей міф вірять багато гіпнотизерів. Звичайно, у відповідності з соціальною психологічною теорією контекст, котрий сам по собі визначається як гіпнотичний, містить додатковий фактор навіюваності. Однак досвідчені гіпнотерапевти здатні створити гіпнотичну ситуацію, задаючи своєму голосу ритм і тон, а також повторюючи певні слова і фрази. Іншим прикладом є вищезгаданий дорожній гіпноз.

Тим не менше існує деяка етична дилема, пов’язана з відсутністю згоди на навмисне використання гіпнозу в ситуаціях, коли його застосування не було обговорене з клієнтом. Потрібно проявляти обережність в подібних випадках.

6. Гіпноз настає лише в розслабленому стані. Оскільки гіпноз зазвичай асоціюється зі сном, то не дивно , що він також асоціюється з релаксацією. У випадку так званого активного гіпнозу загіпнотизовані індивіди можуть ходити, говорити і відкривати очі. Тут прихована часто повторювана помилка. Багато людей переживають розчарування, побачивши, що вони не занурюються одразу в транс, будучи глибоко розслабленими, а продовжують контролювати ситуацію й інтерпретують це як знак того, що "гіпноз не працює".

7. Гіпноз є панацеєю. Гіпноз є допоміжною технікою і завжди повинен використовуватись в контексті професійної діяльності. Наприклад, стоматолог, який використовує гіпноз для анестезії зубного болю, не повинен використовувати його, щоб проводити психотерапевтичні заходи, тому що це виходить за рамки його компетенції. Гіпноз не повинен практикуватись поза рамками чиїхось професійних повноважень.

Гіпноз не лікує важких органічних хвороб, хоча за допомогою гіпнозу можна зміцнити імунітет організму. За допомогою гіпнозу моделюють поведінку людини так, щоб вона змінила свій стиль життя на здоровий, і більше не поверталась до шкідливих її здоровою зразків поведінки. Якщо ви наважились пройти сеанси гіпнотерапії, то це не означає, що вам слід відмовитись від нагляду у лікаря-спеціаліста.

8. Загіпнотизувати можна лише деяких людей. У людей виявляють різні здібності до входження в транс (або гіпнотичної навіюваності), і ці відмінності утворюють нормальний розподіл. Деякі люди занадто сприйнятливі (гіпнотичні віртуози), а деякі - майже нечутливі; більшість займають проміжне положення. Не дивлячись на те, що тренінг здатен в достатній мірі підвищити індивідуальну чутливість до гіпнозу, він навряд справить великий вплив.

На реакцію індивіда може справити величезний вплив ситуаційний контекст, так що для адекватного визначення чутливості клієнта може знадобитись неодноразова оцінка. Чутливість до гіпнозу позитивно пов’язана з інтелектом, вмінням концентруватись та самоповагою, а також з віком. Однак основну частину гіпнотичної роботи можна виконувати в умовах легкого трансу, так що більшості людей вона піде на користь.