Найдревнiшим медичним документом вважаються давньошумерськi клинописнi таблички з Нiпура – своєрiдний довiдник лiкаря кiнця третього тисячолiття до нашої ери. Вже тодi лiкували не лише рослинами, а й смолою дерев, олiями, використовували медичнi iнструменти.

У стародавньому Єгиптi медичним знанням надавали виняткового значення. Легендарний фараон Гермес Трiсмегiст, син основоположника Єгипту правителя Тота, уклав 42 книги, своєрiднi енциклопедичнi довiдники, в яких мiстилися тогочаснi данi з основ анатомiї, бальзамування, фармакологiї.

Вченi давно звернули увагу на те, що шумерська i єгипетська медицини мають чимало спiльного. Загальновiдомо, що можновладцi з берегiв Нiлу запрошували до себе на службу не лише збройнi загони хеттiв з Данаперу, тобто Днiпра (на стiнi усипальницi фараона Хоремхеба, який правив 3400 рокiв тому, бачимо завзятого воїна з буйним оселедцем на тiм’ї), а й широко користувалися послугами наших зiльникiв-вiдунiв. Вже в серединi третього тисячолiття до нашої ери iснувала широка, обсаджена вербами та липами дорога з Трипiльської держави через Колхиду до Шумерiї, а звiдти до Єгипту. По нiй з мережаними полотняними торбинками, на мажах, впряжених неквапними волами, їхали у далекi свiти нашi прадавнi ботанiки й фiтотерапевти. Тож неодмiнно й на глиняних табличках шумерських, що слугували кодексом древнiм лiкарям, є й праукраїнськi рецепти.

Адже лiкувальне мистецтво нашої прабать­кiвщини славилося на весь свiт – батько медицини, грецький вчений Гiпократ навчався в знаменитого скiфського ладувальника Асклепiя; про це пише видатний iсторик древностi Геродот. Та й сам Гiпократ у непере­вершенiй книзi «Corpus Hippocraticum» захоплюється скiфськими знахарями й методами їх лiкування, наголошуючи на властивостях аїру – чудодiйної рослини, що ще й досi таїть багато незвiданого.

Знахарство й волховство у Скiфiї особливо шанувалося, а нехлюйство й шарлатанство каралися нещадно. Якщо твоє пророцтво не справдилося або хворий з твоєї вини помер, невдаху знахаря саджали на вiз сухих дров, пiдпалювали й пускали волiв у степ. Жаль, що в сучасних медикiв нема вiдповiдних засторог, окрiм моральних, зокрема, совiстi.

Римський вiйськовий лiкар Марк Плiнiй старший теж не раз вiдзначав високе лiкувальне мистецтво праукраїнцiв. Розкопки давніх курганiв засвiдчують, що слов’яни широко користувалися в своїй лiкувальнiй практицi цiлющими зiллями, з-помiж них й отруйними. У Київськiй Русi зiльництву придiляли особливу увагу, що вiдбилося в знаме­нитiй пам’ятцi давньоукраїнської культури «Ізборнику» великого князя Святослава Ярославовича (1073 р.). Українське християнство пишається ладувальниками старокиївської доби Антонiєм, Агапiтом, Смером, Сиранином, Святошею та iншими. Не на порожнiм мiсцi здобули всi вони знання – у них глибока рiдновiрська основа. А саме з рiдновiрством церква й повела нещадну боротьбу. У той час, як пiд впливом буддизму тибетськi монастирi перетворювалися у справжні медичнi академiї, де акумулювалися унікальні цiлительськi знання людства, нова релiгiя, принесена на Приднiпров’я з ворожої до Русi Вiзантiї, вкрай жорстоко (а iнакше й не могло бути) поставилася до тисячолiтнiх надбань української нацiональної культури. Поза законом було поставлено цiлий пласт високодуховної народної iнтелiгенцiї, яку представляли волхви, вiдуни, знахарi, зiльники, цiлителi, ворожбити, кощуни, черторiзцi, вузольники. Як не прикро, а їх гонiння тривали досi. Ще недавно, понад шiсть десяткiв лiт тому, бiльшовицькi iнквiзитори завдали найчутливiшого удару по народних традицiях голодоморами тридцятих та повоєнних сорокових, передчасно звiвши в могили дiдiв i бабiв, серед яких було чимало хранителiв успадкованих від предкiв народних знань i мудростi.

То чи ж можна було говорити про українську медицину? Противники такого виразу можуть аргументувати свої заперечення тим, що Україна довгий час не мала своєї державностi, своїх шкiл i тому, мовляв, звiдкiля могла взятися українська медицина. Але вона була, вона розвивалася на українському матерiальному I духовному грунтi. Це, насамперед, предковiчна народна медицина-ладування. Це благодiйницька медицина, документально констатована з часiв Київської Русi як перший паросток своєрiдної, хай i спонтанностихiйної, системи охорони здоров’я.

Та повернiмось в нашi часи. На моє переконання 1989 року сталася iсторична подiя в українськiй медицинi, а можливо i в медицині свiтового масштабу – український вчений, доктор бiологiчних наук, Зеновiй Дмитрович Скрипнюк першим у свiтi експериментально довiв, що поруч з речовиною та енергiєю лiкувальним фактором може бути й iнформацiя, що iснують клiтиннi мови iз роздiлами: фонетикою, морфологiєю та синтаксисом.

До останнього часу вважалося, що лiкувальними засобами можуть бути або речовина, або енергiя фiзичних факторiв. Дослiдженням лiкувальних властивостей цих засобiв – речовини та енергiї, а також розробкою нових методiв лiкування iз їх застосуванням, займається фармакотерапiя та фiзiотерапiя.

Незважаючи на те, що гомеопатiю традицiйно вiдносять до фармакотерапiї, а рефлексотерапiю до фiзiотерапiї, цi методи лiкування значною мiрою вiдрiзняють вiд інших фармакотерапевтичних та фізіотерапевтичних методiв.

Рiзниця в першу чергу полягає у визначеннi дози лiкувального впливу. В гомеопатiї її визначають у розведеннi гомеопатичного засобу, – на вiдмiну вiд фармакотерапiї, де визначення здiйснюється в одиницях маси. Дози лiкувального впливу в рефлексотерапiї визначають у кiлькостi та тривалостi сеансiв, в iнших фiзiотерапевтичних засобах – в одиницях енергiї. Детальний аналiз гомеопатичних та рефлексотерапевтичних методiв лiкування, а також результати експериментальних бiофiзичних, електрофiзi­ологiчних дослiджень та клінічні данi дозволяють зробити висновок: у гомеопатiї та рефлек­сотерапiї роль лiкуваль­ного засобу виконує iнформацiя, тому бiльш логічним є вилучення гомеопатiї з фармако­терапiї, а рефлексотерапiї з фiзiотерапiї та об’єднання їх з психотерапiєю, де також застосовано iнформацiю в якостi лiкувального засобу.

На пiдставi цього висновку 1989 року Скрипнюком З. Д. було запропоновано роздiл медицини, який з його легкої руки отримав назву – «ІНФОРМОТЕРАПІЯ». Цей роздiл вивчає вплив iнформацiї на фiзiологiчнi, бiохiмiчнi, бiофiзичнi, патологiчнi та валеологiчнi процеси в органiзмi людини i тварини, процеси поступання, кодування, зберiгання, декодування i використання iнформацiї, роздiл медицини, що розробляє методи лiкувального впливу i практичного використання iнформацiї.

Інформотерапiя – роздiл медицини, який вивчає вплив iнформацiї на фiзiологiчнi, бiохiмiчнi, бiофiзичнi та патологiчнi процеси в органiзмi людини i тварин, процеси надходження, кодування, зберiгання, декодування та використання iнформацiї, розробляє методи лiкувального та профiлактичного застосування iнформацiї.

Проведенi пiд керiв­ниц­­твом д. б. н. Скрипнюка З. Д. на кафедрi фiзiологiї людини i тварин в iнститутi iм. академiка П. Богача Нацiонального унiвер­ситету iм. Т. Г. Шевченка 1972-1985 роках дослiдження впливу токсичних речовин, енергiї фiзичних факторiв, iнформацiйних сигналiв на iзольованi клітини показали, що iнформацiйнi сигнали можуть викликати пошкодження (хворобу) клiтин. У 1985-1989 роках в iнститутi ортопедiї i травматологiї та Київськiй фiлiї Харкiвського iнституту неврологiї i психiатрiї iм. Протопопова було показано, що «здоров’я» клiтин можна вiдновити при допомозi фармакологiчних препаратiв, енергiї фiзичних факторiв та iнформацiйних повiдо­млень (iнформацiї).

1989 року були сформульованi i експериментально доведенi основнi положенняІНФОРМОТЕРАПІЇ:

– лiкувальним фактором поряд з речовиною та енергiєю фiзичних факторiв може бути iнформацiя (сигнали, iнформацiйнi повiдом­лення);

– лiкувальна доза iнформацiї в процесi iнформотерапiї вимiрю­ється в бiтах (байтах);

– лiкувальнi сигнали можна передавати при допомозi енергiї фiзичних факторiв або хiмiчних речовин, до яких є рецептори (акцептори) в органiзмi людини;

– лiкувальнi iнформацiйнi повідомлення (iнформацiю) потрiбно передавати однiєю з мов, яку розумiють клiтини людського органiзму (мовi молекул ДНК, РНК, бiлка, мембран та iн.);

– для перенесення сигналiв або iнформацiйних повiдом­лень використовують незначнi кiлькостi енергiї або речовини;

– в порiвняннi з фармакотерапiєю i фiзiотерапiєю побiчна дiя iнформотерапiї значно менша.

Як дисциплiну iнфор­мотерапiю структурно подiляють на загальну i спецiальну. Загальна iнформотерапiя розглядає методологiчнi основи коректного застосування лiкувальних iнформацiйних факторiв (простих i складних сигналiв, шумiв, iнформацiйних повiдом­лень), механiзми їх фiзiологiчного i лiкувального впливу I принципи їх використання в клiнiцi.

Спецiальна (клiнiчна) iнформотерапiя визначає особливостi використання лiкувальних iнформацiйних факторiв при рiзних нозологiчних формах.

Об’єктом вивчення iнформотерапiї є людина, на яку впливають iнформацiйнi фактори (простi i складнi iнформацiйнi сигнали, шуми, короткi та довгi iнформацiйнi повi­домлення) з лiкувальною, профiлактичною i реабiлiтацiйною метою. Об’єкти можуть бути дослiдженi як безпосередньо, так i опосередковано, шляхом екстраполяцiї даних експериментiв, проведених на тваринах або при допомозi математичного, фiзичного моделювання лiкувального впливу. По природi об’єктiв дослiд­ження iнформотерапiя є клiнiчною спецiальнiстю.

Переваги iнфор­мотерапiї звичайно розглядають як альтернативу хiмiо – або фармакотерапiї, не дивлячись на те, що в лiкування великої кiлькостi захворювань часто застосовують комплекс iнформацiйних, фiзичних факторiв I лiкарських засобiв.

В апробацiї та подальшiй розробцi приймали участь: Саратовський медичний iнститут, Науковий центр радiацiйної медицини АМН України, Українська асоцiацiя народної медицини, Полтавська стоматологiчна академiя, Львiвський медичний унiверситет, Одеська державна медична академiя, Буковинська державна медична академiя, Тернопiльський обласний наркологiчний диспансер, Брестський Державний унiверситет, Київський НДІ отоларингологiї, Запо­рiзький обласний центр народної медицини, Івано-Франкiвська медична академiя, Коломийське медичне училище, Волинський унiверситет, санаторiй «Збруч» при Кабмiнi України, Уманська ЦРБ, санаторiй-про­фiлакторiй «Зоря», Луганська область, сана­торiй-профiлакторiй «Рiвнеазот», НДІ iнформотерапiї, НДІ бiоiнформатики та iншi установи.

Особливо звернiмо увагу на те, що при використаннi лiкувальних iнформацiйних факторiв:

– iстотно розширюється дiапазон лiкувальних методiв впливу i скорочуються термiни лiкування;

– не виникає алергiї та побiчної дiї лiкарських препаратiв;

– потенцiюється дiя бiльшостi лiкарських речовин;

– не спостерiгається лiкарської залежності (токсикоманiчна безпека iнформотерапiї);

– вiдсутнiй побiчний вплив на iншi органи, тканини i системи;

– застосовують неiнва­зивнi методи i способи лiкувального впливу;

– наступає вилiко­вування або тривалий перiод ремiсiї хронiчних захворювань.

По методах дослiд­ження iнфор­мотерапiя вiдноситься до групи терапевтичних дисциплiн I поряд з методами iнформодiагностики використовує клiнiчнi методи оцiнки рiзних систем органiзму. Поряд з ними, механiзми дiї лiкувальних iнформацiйних факторiв при рiзних видах патологiї дослiджують при допомозi спецiальних методiв: бiоiнформацiйних, бiофi­зичних, бiохiмiчних, фiзiологiчних, морфо­логiчних, фiзико-хiмiчних, клiнiчних, iмунологiчних, генетичних та iнших. Оцiнку одержаних дослiджень проводять методами дiалектичної логiки (аналiзу, синтезу, iндукцiї, дедукцiї, формалiзацiї та iнших).

Не дивлячись на самостiйний характер, iнформотерапiя тiсно пов’язана з iншими науками. Інформацiйнi, субмоле­кулярнi, молекулярнi, клiтиннi та системнi механiзми дiї лiкувальних iнформацiйних факторiв є також предметом вивчення ряду наук, якi складають природничо-наукову основу iнформотерапiї: бiоiнформатики, бiофiзики, бiохiмiї, нормальної i патологiчної фiзiологiї, iмунологiї та iнших. Крiм цього iнформотерапiя визначає адрес клiтин, органiв, систем – «мiшеней» шляхом вказування iменi та адреси в текстi лiкувального iнформа­цiйного повiдомлення, залежнiсть реакцiй органiзму вiд змiсту iнформацiйного фактору, типу носiїв iнформацiї та їх кiлькостi, установлює показання и протипоказання для їх застосування, а також роль реактивностi органiзму в формуваннi лiкувальних ефектів iнформацiйних факторiв.

Пошук найбiльш ефективних комплексних методiв лiкувального впливу на органiзм хворого i способiв їх рацiонального використання в реабiлiтацiї та профiлактицi, проводять за основними напрямками наукових дослiджень iнформотерапiї та iнтегративної медицини:

– визначення реакцiї окремих молекул, клiтин, тканин, органiв i систем на окремi простi та складнi iнформацiйнi сигнали, шуми та iнформацiйнi повiдомлення;

– пошук найбiльш оптимальних носiїв iнформацiї;

– дослiдження молекулярних i клiтинних механiзмiв прийому iнформацiї органiзмами людини i тварин;

– дослiдження структури i функцiї каналiв передачi iнформацiї в органiзмi людини i тварин (iнформацiйних каналiв); – дослiдження механiзмiв генерацiї бiологiчної вiдповiдi;

– дослiдження ролi i механiзмiв утворення зворотнiх зв’язкiв в органiзмi людини;

– дослiдження етiопа­тогенетичної ролi iнфор­мацiї;

– дослiдження лiку­вальних властивостей iнформацiї, визначення оптимального транспортувальника лiкувальної iнформацiї, оптимальної величини сигналу або інформаційного повiдом­лення i методiв використання iнформацiї з лiкувальною та профi­лактичною метою;

– дослiдження сумiсностi лiкувальної дії рiзних фармацевтичних препаратiв, фiзичних методiв впливу i сигналiв, шумiв та iнформацiйних повiдомлень.

Органiзм людини може сприймати iнформацiю як через органи чуття, так i поза ними. Так, наприклад, при допомозi органiв чуття сприймається свiтло, запахи, звуки, температурнi та механiчнi впливи. В той же час при дії електромагнiтних коливань надвисоких частот, iнфрачервоного випро­мiнювання, радiацiї, мiкроорганiзмiв чи вiрусiв органiзм одержує iнформацiю не через органи чуття.

В цьому випадку важливу роль в одержаннi необхiдної iнформацiї вiдiграють iоннi канали плазматичних мембран збудливих клiтин, рецептори плазматичної мембрани, молекули бiлкiв та iнших високоенергетичних сполук. Вони трансформують одержану інформацію зовнiшнього впливу в енергетичну iнформацiю, яка сприйнятлива (iнформативно значима) для певних клiтин органiзму. В генерацiї біологічної вiдповiдi на таку iнформацiю важливу роль вiдiграють вториннi посередники – АТФ, креатинфосфат, циклiчнi нуклеотиди, iони кальцiю, дiацилглiцерин та iншi.

Тобто, iнформацiя, яку сприйняв органiзм, iнiцiює процес утворення внутрiшнiх факторiв. Вони можуть бути представленi або речовиною або ж енергiєю внутрiшнiх фiзичних процесiв. Чи значить все, сказане вище, що застосування iнфор­мотерапiї зовсiм не потребує анi речовини, нi енергiї? Нi. Просто лiкування iнформацiєю дозволяє використати мінімальну кiлькiсть речовини чи енергiї: вони необхiднi тiльки як носiї.

Якi є переваги методики iнформотерапiї?

1. Однiєю з основних переваг iнформо­терапев­тичного впливу на живий органiзм в порiвняннi з фармакотерапiєю та фiзiотерапiєю є те, що в iнформотерапiї використовуються надзвичайно низькi дози речовини або енергiї, що значно зменшує ймовiрнiсть спричинення негативної побiчної дiї.

2. Метод безiнвазiйний (виключена можливiсть зараження СНІДом, вiрусним гепатитом, вiдсутнiсть побiчної дiї i алергiї).

3. Простота обстеження (можна за короткий перiод часу отримати iнформацiю про функцiональний стан органiв i систем, а також зв’язкiв мiж ними).

4. Проводити донозологiчну дiагностику (оскiльки змiни в бiологiчно активних точках (БАТ) з’являються ранiше, нiж клiнiчнi симптоми). Тобто, в зв’язку з тим, що iнформацiйний потiк дає меншу побiчну дiю в порiвняннi з дією речовини або енергiї, важливого значення набуває застосування iнформацiйного впливу для лiкування початкових стадiй розвитку хвороби або взагалi її попередження, тобто для запровадження ІНФОРМОПРОФІЛАКТИКИ.

5. Дає можливiсть цiлеспрямовано дiяти на пошкодженнi (дисфунк­цiональнi) системи органiзму i вiдновлювати зв’язки мiж ними.

6. Пiдбiр лiкувальної дiї проходить на субмолекулярному рiвнi.

7. Вирiшальною перевагою iнформотерапiї, як лiкувального методу, є можливiсть контролювати i керувати лiкувальним процесом з використанням механiзму «зворотнього зв’язку» за допомогою приладiв.

Це дозволяє визначити ефективнiсть iнформотерапiї, iндивi­дуально пiдбирати необ­хiдну лiкувальну чи просто коригуючу дозу лiкувального впливу, визначити найефективнiший фактор впливу з арсеналу методiв лiкаря, а також дає можливiсть рацiонально поєднувати iнфор­мотерапiю з iншими методами лiкування.

Мiкрогенераторна iнформодiагностика за З. Скрипнюком, дозволяє:

– завдяки пiдклю­ченню мiкрогене­раторiв в процесi електропунктурної дiагностики точніше визначити ступень порушень органiв та тканин;

– просто вже пiд час дiагностики мати досить чiткий прогноз лiкування;

– протягом короткого часу в процесi дiагностики пiдiбрати на «касетi» мiкрогенераторiв рецепт лiкування.

– Мiкрогенераторна ІНФОРМОТЕРАПІЯ за З. Скрипнюком полягає у впливi iнформацiї, носiями якої є хвилi надвисоких, крайньо-високих частот, iнфрачервоне випромi­нювання, радiохвилi, на органiзм пацiєнта. З 42 рiзних мiкрогенераторiв «касет» можна скласти величезну кiлькiсть лiкувальних рецептiв, досягнувши глибокої iндивiдуалiзацiї (порiв­няємо: з лiтер абетки складаються всi слова нашої мови).

Дiагностика грунтується на визначеннi електропровiдностi БАТ (за умов механiчного впливу, тобто натискування електродом) та дослiдженнi динамiки струму. Можна одержати параметри реакцiї органiзму, окремих його органiв та тканин, проводячи вимiрювання в певних БАТ. Дiагностично значущими є також величина та швидкiсть так званого падiння (тобто повернення з найвищого рiвня назад) стрілки вимiрю­вального приладу або кривої на монiторi комп’ютера. Показники в БАТ змiнюються, якщо людина, яку дослiджують, безпосередньо чи дистанцiйно контактує з певною речовиною, яка, за умов внутрiшнього застосування чи при носiннi на тiлi, викликає змiни у станi здоров’я дослiджуваного. На основi цього феномена можна тестувати медика­ментознi препарати, фiто – i гомеопатичнi препарати, дитячi сумiшi і продукти, якi найбiльш часто сприяють розвитку алергiчних захворювань (особливо у дiтей), вставнi зуби, зубнi протези i зубнi пасти, косме­тичнi засоби i бiжутерiю, можна пiдкоригувати апетит у дiтей та iн. Дiагностика також є «вказiвною». Вона дозволяє досить швидко, неiнвазiйно, без болю одержати вiдомостi про стан органiзму в цiлому, окремих його органів та систем. Її результати можуть дати напрям поглибленiй дiагностицi, що важливо при обстеженнi великих груп ризику по розвитку рiзних захворювань, зокрема, онкологiчних, серцевосудинних та iн. БАТ, що їхнi показники вимiрюються, розташовано переважно на пальцях рук та нiг. Пошук здiйснюється виключно за анатомiчними орiєнтирами. Засобом для проведення мiкроге­нераторної iнфор­модiагностики та iнформотерапiї за З. Скрипнюком є пакет (так звана «касета») мiкрогенераторiв. Кожний з мiкрогенераторiв генерує вiд 50 до 50000 рiзних частот. Дiапазон випромiнювань знаходиться в межах надвисоких частот, крайньо високих частот, iнфрачервоного випромiнювання, радiо­хвиль. Пакет мiстить 21 пару, тобто 42 рiзновиди мiкро­генераторiв. Кожна пара мiкрогенераторiв орiєн­тована на корекцiю певного iнформацiйного каналу. Пiдключення їх необхiдне у тому випадку, коли показники електропунктурної дiагностики виходять за межi коридору норми.

Якщо показники БАТ iнформацiйних каналів мають збiльшенi, порiвняно з коридором норми значення, або зменшенi, то коригуючий вплив пiдбирається не лiкарем чи пацiєнтом, а безпосередньо iнформацiйними каналами пацiєнта, тобто органiзмом пацiєнта, i поза його свiдомiстю. Лiкар повинен у цьому методi крiм медичних знань добре знати, де знаходяться БАТ на iнформацiйних каналах, прекрасно розумiтись в роботi вимiрювальних приладiв i знати алгоритм пiдключення до мiкрогенераторiв.

Терапевтичний прогноз залежить вiд того, чи забезпечує нормалiзацiю показникiв бiльшостi БАТ пiдключення мiкро­генераторiв. Показники БАТ при функцiональних порушеннях найчастiше коригуються мiкро­генераторами безпосередньо в процесi дiагностики. Повної нормалiзацiї показникiв БАТ здебiльшого не вдається досягнути за умов застосування мiкро­генераторiв при органiчних порушеннях.

Мiкрогенератори, що їх вплив виявлено як коригуючий пiд час електропунктурної мiкро­генераторної iнформо­дiагностики, можуть бути застосованi для проведення iнформотерапiї. Пiд час дiагностики пiдключення мiкро­генераторiв є короткочасним: треба лише пересвiдчитися в ефективностi їхньої дiї. Терапевтичний вплив триває вiд 5 до 25 хвилин. Курс містить 10-15 процедур. Графiк визначається лікарем iндивiдуально для кожного хворого. Досить часто пiд час проведення мiкрогенераторної терапiї здiйснюється дiагностика задля забезпечення зворотнього зв’язку i контролю ефективностi терапiї. Як графiк прийому, так i кiлькiсть процедур на курс i тривалiсть кожної з них визначається лiкарем за результатами дiагно­стики та клiнiчними даними. Лiк