Якщо якась проблема не вирішується очікуваним чином, то це означає, що відсутнє адекватне її розуміння.

А яке ж тоді розуміння українських проблем? Де воно описане? Де наукове і загальновизнане пояснення причин наших бід? На основі якого саме (де воно?) розуміння нашого життя і нас самих керують нами 300000 держуправлінців? Чому (де доказове пояснення?) ситуація в Україні в мирний час постійно гіршає? Зрештою, чому наше керівництво навіть не поставить цих та подібних питань перед своїми радниками та консультантами, перед науковою громадськістю?

Відповідь однозначна: тому, що наші керівники, як і всі радянські люди, думають і чинять згідно із закономірностями того суспільного ладу та державного устрою, які започаткували більшовики в 1917 році.

Причому з того часу найповніше вдалося втілити мрію Леніна про "кухарчине мислення". Тому й маємо зараз не соціалізм, не посткомунізм і навіть не дикий капіталізм, а повний кухаркізм. Саме ним зараз переповнені голови всіх нормальних радянських людей. Більше того, ті ж радянські люди і керівниками суспільства обирають саме тих знаних сучасників, у кого кухарчине мислення найрозвинутіше. Зрозуміло, що такі державні мужі неспроможні самотужки осмислювати те, чим вони пнуться командувати. Та вони, самовпевнені наші, до цього і не прагнуть. Навпаки, їхнє гасло просте як двері з тирсоплити: "Ніякої там думки, головне - тверррдість!"

До речі, така їхня управлінська метода придворними балакунами титулується не інакше, як політична воля. І не дай боже комусь нагадати, що зовсім ще недавно це звалося простіше та відвертіше - самодурство.

Насправді ж ситуація в цьому відношенні ще гірша. Бо наші верхи цілком щиро переконані, що 49000000 їхніх підданих обов'язково та поголовно ще дурніші від них (Це не образливий вираз, а факт, бо в радянському суспільстві визначають не хто грамотніший, а навпаки - хто дурніший. Щоб, звісно, ним командувати. Це давно помітили і в народі, згадайте: "Я начальник - ти дурень, ти начальник - я дурень"). І населення території в 604 000 км кв. сприймає це на "Ура!". Правда, "національне свідома" частина висловлюється про це ж інакше - "Слава!"

Але така розбіжність анітрохи не заважає згуртованому населенню дружно й весело обпльовувати та витурювати з України всіх, хто насмілиться хоча б на найменший прояв власного розуму в суспільнокорисному напрямку - дослідників, винахідників, новаторів тощо. Звичайно ж, для того, щоб жоден єретик і тіні не кинув на їхній єдино вірний кухаркізм.

Так і маємо замкнене коло світоглядної безграмотності. І міцне воно насамперед тим, що ніхто і не пробує його розірвати. Хоча б письмово, на папері.

Навпаки, і в офіційній теорії, і при дворі запанували люди, які заперечують навіть саму думку про існування "якихось там" суспільних закономірностей. Бо, кажуть, не існує власне суспільного ладу як об'єкту дослідження (?!).

На такому ось "науковому тлі" і розвернулися наші батьки нації та найрізноманітніші вождики! Відомо ж бо, що меж для неграмотних рішень не існує. Що й маємо, і щоразу гірше (див, навколо)...

Насправді ж суть проблеми полягає якраз у тому, що наші теоретики бездумно намагаються пояснити суспільство пізнавальним апаратом так званих точних наук. В той час, як активні системи (жива природа, суспільство, штучний інтелект) мають і принципово інші властивості. Тому для їхнього адекватного (об'єктивного, правдивого!) опису потрібен і інший пізнавальний апарат.

І мені за багато років послідовної праці вдалося його започаткувати! Саме так, хоч і в несприятливих умовах, але пощастило створити метод дослідження для наукового опису суспільства як цілого.

Пояснив ним наші закономірності і нашу ж історію, чому вона була саме такою, а не якоюсь іншою. Показав причинно-наслідкові зв'язки наших проблем та недоліків - всі вони є неминучим та обов'язковим проявом властивостей нашого суспільного ладу та державного устрою, Отже, довів принципову тупиковість останніх.

Розробив в загальних рисах стратегію і тактику законодавчого переходу від наявних командно-адміністративної системи та неправової держави до інформаційної стадії розвитку ринкового суспільства та держави правової. Для свідомої оптимізації

еволюції активних систем описав принципово інший управлінський алгоритм, ніж повсюдна сьогодні регламентація.

Описав також структуру і функції радянського та ринкового світогляду на індивідуальному та колективному рівні. Показав шляхи та методи переучування наших людей (починаючи із найвищих керівників) на мислення ринкове, методи діяльності ринкові та підсистему моральних цінностей теж ринкову. Запропонував критерії вибору осіб на керівні посади.

Пояснив причини та деякі механізми формування особливо шкідливих рис українців (підлабузництво, продажність, національна меншовартість, недоброзичливість та зневага до одноплемінників тощо). Показав, як з наявного населення швидко і незворотньо сформувати громадян, тобто, індивідуумів з людською та національною гідністю і професійним честолюбством.

На відміну від керівництва, яке суто емоційно тулить до реальності голі ідеї (з відвертою аргументацією "А мені так хочеться!"), показав шлях закономірного переходу від ідеї до суспільної технології. При цьому розробив ескізи близько 10 таких технологій насамперед для України.

А щоб все це здійснювалося скоординовано та ефективно, то розробив механізм безконфліктної реалізації реформ.

До того ж, зверніть увагу, всі документи, програми, заяви тощо нашого керівництва щодо поліпшення справ в Україні були та залишаються абсолютно бездоказовими. В тому числі і останнє послання Президента "Україна: поступ у XXI ст.", яке навперейми вихваляють штатні та добровільні блюдолизи.

Але хіба в цьому посланні аргументована його принципова відмінність від усіх попередніх подібних документів? І саме в поясненні, що попередні не реалізувалися тому-то і тому-то, а ось дане послання здійсненне, і якраз тому-то і тому-то?

Аж ніяк! Таких доказів немає й близько!

Навпаки, автори цього послання свідомо уникають навіть натяків на потребу доказовості. А тому послання є лише збірником (зауважте, недешевим!) класичних рожевих мрій, безпідставних побажань, пустопорожніх обіцянок та інших "паперових тигрів". Внаслідок цього дане послання є прямим нащадком творів Томазо Кампанели і Томаса Мора, цих безсмертних пам'яток манівців людської думки.

Але ж давно вже пора вчитися на помилках наших попередників. Що я і зробив. Тому мої розробки реалістичні, бо, на відміну від офіційних, мають: 1) ознаки науковості; 2) докази правоти; 3) механізми реалізації.

Зрозуміло, що одній людині не під силу створити цілу науку в завершеному вигляді. В цьому аспекті мої праці є лише початком наукового суспільствознавства в першому наближенні та якісному варіанті. Але навіть у такому варіанті вони придатні для негайного впровадження у громадську думку (а звідти - і в суспільну практику) і гарантують швидкий суспільний прогрес.

До того ж, я розробив і проект комерційно вигідної реалізації цих знань (інформація - це давно найвигідніший товар у нормальному світі) в Україні та за її межами. Але я в даних питаннях лише науковець-теоретик. А тому шукаю партнерів-практиків чи посередників для продажу моєї наукової новизни світового рівня.

Спілкуюся поки що лише українською та російською мовами.

\

27.02.2000р.