Потреба у владі виникає тоді, коли людина усвідомлює себе самотньою ланкою в цьому суспільстві. Їй вже набридло жити за цими законами і встановленими нормами поведінки, вона прагне диктувати їх сама.

Людина за природою своєю мисливець, що прагне впіймати і підкорити ту здобич, яка є найбільш непокірною. Жадання влади настільки сильне, що вона стає просто одержимою цією ідеєю отримати все і одразу. Вона хоче бути на вершині владної ієрархії суспільства, в якій одні повністю чи частково підпорядковуються іншим. Ти  або панівний, владний клас або підпорядкований, підвладний. На жаль, золотої середини немає, однак її варто шукати.

Підсвідомо людина прагне до влади, внутрішній інстинкт хижака прокидається в ній і вона розуміє наскільки сильна її потреба. Вона немов азартний гравець, який не бачить нічого, окрім захоплюючої гри, прагне здобувати , підкорювати, володіти.

Влада – це жага до перемоги,  порив до мети,  боротьба за місце під сонцем. За словами Сенеки, не варто забувати, що володіти собою – найбільша влада. Той хто вміє володіти собою, своїми емоціями, думками, вчинками, може володіти іншими. Мистецтво влади полягає в тому, що керувати іншими потрібно так, аби вони думали, що виконують все з власної волі та ініціативи. Влада не може ґрунтуватися на примусі, безвідповідальності та недовірі. Вона не діє лише у власних інтересах та корисливих цілях, влада веде суспільство до спільної мети.

“Де бракує жадання влади, там занепад“- писав Ф. Ніцше. Суспільство, в якому панує безвладдя – хворе. Де немає цього “жадання влади”, там панує хаос. Без влади його існування неможливе. Кожна ланка суспільства повинна працювати як єдиний  великий механізм, усвідомлюючи своє призначення і мету. Проте, на жаль, створити ідеальне суспільство неможливо. Завжди знайдуться ті, хто не хоче підкорятися іншим, прагне керувати лише у власних інтересах. Є й такі, що сліпо підпорядковуються будь-якій владі, так до кінця не усвідомивши, що від них вимагається, і лише одиниці володіють мистецтвом влади.

Ми живемо заради мети, постійно шукаємо своє “Я”, отримуємо і втрачаємо те, що є для нас важливим, часто марнуємо час на непотрібні речі та знову і знову відчуваємо жадання влади: над собою, над іншими, над тим, кого приручили. І не важливо, хто ти в цьому великому механізмі лідер чи аутсайдер, головне – це усвідомлення і розуміння своєї мети і завдань, до яких потрібно йти, долаючи усі перешкоди.  

Гук Юлія

Студентка 2 курс,

 психологія