Нудьга - матір багатьох пороків і причина багатьох злочинів, причому скоюються злочини саме тоді, коли людина починає з нудьгою боротися. Тому, перш ніж запропонувати вашій увазі декілька  цікавих розваг, я дещо заглиблюся в історію. Напевно наукову психологію, психоаналіз можна сміливо назвати породженням прогресу, в усякому разі виник він якраз в жюль-вернівські часи, на піку технологічної революції. Тоді все це було в новину і викликало нестримне захоплення. А сьогодні ми вже знаємо, серед всієї безлічі іграшок, які прогрес подарував людству, безпечних майже немає. Так і з психологією. У чудовому фільмі Формана "Політ над гніздом зозулі" дуже яскраво показано, на що можуть перетворитися прийоми психотерапії в нечистих руках. А говорю я це все до того, щоб всякий, що вирішив читати далі знав: навіть до найбезневинніших психологічних ігор слід віднестися з великою обережністю.

Про які ігри йде мова? Мабуть в певних кругах їх знали і до появи психоаналізу. У "Ідіотові" Достоєвського описана гра, в яку грає благородне суспільство за пропозицією слизького типу по прізвищу Фердищенко. Гра полягає в тому, що кожен з присутніх винен по черзі розповісти про найбільшу підлість, здійснену ним в житті. Така дія являє собою не що інше, як полегшений варіант психотерапевтичної процедури, правда в надзвичайно жорсткій постановці. Я хочу запропонувати вам легші і привабливіші варіанти.

Мрія

Форма кругової розповіді має свої переваги. Але замість того, щоб розповідати про підлості, можна поговорити про що-небудь приємне. Наприклад помріяти. Хай кожен з присутніх розповість, по можливості відверто, про своє уявлення про ідеал в деякій області. Теми можуть бути в такому стилі:

· Як би я витратив 1000000$?

· Як я уявляю собі рай?

· Який би я хотів мати будинок?

· Що б я зробив, якби був всемогутнім?

· Що б я зробив, якби був керівником держави?

Мріяти, як відомо, не шкідливо. Шкідливо не мріяти.

Вгадай, хто він?

Є популярна гра для компанії, що полягає в тому, що той, що водить повинен вгадати когось з присутніх, ставлячи питання про його якості. Але якщо змінити характер питань, то можна додати цій грі незрівнянно більш глибокий зміст і навіть відтінок деякої інтимності. Правила такі. Той, що водить виходь за двері. Всі інші в його відсутність загадують одну людину зі свого числа. Той, що потім водить повертається, і береться за вгадування, використовуючи виключно питання, пов'язані з асоціаціями:

-На яку рослину схожа ця людина?        - На яка тварину?

-На який предмет меблів?

-На яку будову?

І далі в такому ж дусі.

Все вирішують обставини.

Завдання теж, що і в попередній грі - вгадати одного з присутніх. Але як джерело інформації пропонується не асоціація, а опис деяких обставин. Наприклад:

-Як влаштувалася б ця людина на нежилому острові?

-Яким було б казкове королівство, в якому він опинився б королем?

-Ким міг би він бути в казці?

-Ким міг би він бути у фантастичному романі?  ... у рицарські часи?    ... у первісні часи?  ... у детективному романі?

Тобто вибирається деякий всім добре відомий умовний світ і таємнича особа поміщається в нього.

Мафія

Одна з найбільш захоплюючих та водночас інтригуючи ігор. Суть гри полягає у наступному. Гравці витягують кожен по черзі папірці, на яких написана роль, котру вони будуть грати поки їх не “вбють”. Існує велика кількість ролей, проте найбільш часто зустрічаються такі: мирний житель, мафія та детектив. В залежності від кількості гравців мафія може складатись від 2 до 5 чоловік. Завдання мафії - щоночі вбивати одного з мирних мешканців, поки не переб'ють усіх. В такому випадку мафія перемогла. Завдання комісара - захищати мирних мешканців від кровожерливих убивць. Завдання самих мешканців - вчасно визначити, хто ж серед них вбивці і посадити їх у тюрму.

Отже, ведучий оголошує, що настала ніч і усі заплющують очі. Мафія виходить на полювання і вирішує вбити когось з мешканців. Тоді мафія засинає і прокидається комісар. Його завдання - врятувати жертву, хоч він і не знає хто це. Тут повинна спрацювати його інтуїція. Зранку, якщо хтось вбитий, жителі визначають, хто ж міг бути вбивцею і садять його за грати. Якщо жителі вірно визначають усіх вбивць і саджають їх, гра закінчується на користь мирних мешканців.

Всі ці та інші подібні ігри допомагають не тільки скоротати час. Вони дають можливість більше дізнатися один про одного, краще пізнати один одного. Причому пізнання можуть торкнутися і досить глибоких пластів підсвідомості. Але в цьому і полягає головна небезпека. Якщо у вашій компанії панує не цілком доброзичлива атмосфера, то хтось цілком може не встояти перед спокусою і, скориставшись ігровою формою, висловити про таємного ворога все, що ви про нього думаєте. Тут недалеко і до скандалу. Проте, якщо користуватися психологічними іграми з належним тактом, то це хороший засіб зробити нудний вечір - цікавим і незабутнім, а людей, що теж брали з вами участь  - друзями!