У кожного з нас своє ставлення до критики. Хтось одразу захищається, хтось мовчить i робить висновки. Але погодьтесь, що вiд будь-якої критики, навіть справедливої, настрій псується надовго. Якi бувають прийоми критики i як правильно реагувати на критику? Чи варто критикувати начальство? Про це сьогодні "Пораднику" розкаже керiвник консалтингової компанiї "Кориснi поради", бiзнес-консультант, психолог Любомир БОВАНЬКО.
-  Любомире Ігоровичу, якi бувають прийоми критики?

-  Є кілька прийомів критики. Наприклад, такий прийом, як «контрастний душ». Коли керiвник говорить: «Ну Іване, ти ж розумний чоловік, освічена людина, найкращий із працівників, а так облажався, повну дурню зробив, як ти так мiг? Такий класний фахівець, а в цій ситуації – iдiот». I коли людині так говориш, вона не ображається, бо більше чує похвали. Саме цей прийом часто використовують досвiдченi керівники. Другий прийом: "я -- ти". Це коли керівник говорить: "Коли я починав працювати то я також робив багато помилок. Але ти тут помилився, так-то i так-то". Тобто керiвник покритикував себе - покритикував підлеглого.

- Пане Любомире, а якi бувають прийоми проти критики?

- Найделiкатнiший прийом -- це "комплiмент на критику". Наприклад: жiнка-керiвник критикує свого пiдлеглого. На що вiн їй вiдповiдає: "Маріє Iванiвно, коли ви кричите у вас стає такий сексуальний голос... Чоловіку ж керівнику можна сказати: "Ви справжній воїн, але тут ми не на вiйнi, ми в офiсi, тому давайте перейдемо на діловий тон". Тобто вас
критикують, а ви керiвника хвалите. Також є дуже гарний прийом: "здавалось -- виявилось". Ось наприклад начальник говорить: "Ну чому мені так не везе з підлеглими, мене оточують самi iдiоти? Роботу зробили невчасно i можна було зробити краще. Я би зробив так i так". I тодi пiдлеглому варто сказати: "Так, менi також спершу здавалось, що це просто, але коли я розiбрався в цьому, то виявилось, що на виконання завдання знадобилось бiльше часу". Це чудовий прийом проти будь якої критики. Начальник критикує а ти вiдповiдаєш: менi також це здавалося, а виявилось... Це один з найрозповсюдженiших прийомiв вiдповiдi на критику.

Також є такий прийом, як "діловий тон". Коли на критику вiдповiдаєш:
-  "Добре, давайте сядемо i цивiлiзовано все обговоримо. Проаналізуємо, що було. Спрогнозуємо , якi проблеми нас можуть чекати". Без емоцiй акцентувати увагу на досягнення спiльного результату. Сказати: "В нас же одна спiльна мета, правда?" Акцентувати увагу на тому, що об'єднує. Або уявити того, хто критикує тренажером. "Ось вiн на мене кричить, критикує, а чи зможу я стриматись? Чи зможу я в цей момент говорити тобi комплiменти, посмiхатись i жартувати. Чи зможу я щось таке сказати, що усi почнуть смiятися з тебе, мого критика?". Також можна використати ще такий прийом як, "я -- повiдомлення". Це означає на критику вiдповiсти: "Iване Iвановичу, ось ви мене критикуєте, кричете на мене, а я хвилююся, я відчуваю свою непотрiбнiсть, мені сумно i я не можу далi працювати..."

- ...I заплакати?

- На роботi сльози це - табу! Якщо у вас очi зволожилися - це одне, а якщо у  вiдповiдь на критику почнеться iстерика, ридання, грюкання дверима – це викличе вкрай негативну реакцiю в начальника. Кожен на роботi виконує свою функцiю. I працiвника, який не може вправно виконати свою функцiю, якнайскорiше начальнику захочеться замiнити на iншого.
- Як бути, коли тебе критикує колега?

- Коли вас критикує коллега, ви iнстинктивно вiдчуваєте чи ця критика справедлива, чи за нею щось стоїть. Завжди дивiться, хто вас критикує. Ця людина -- професiонал? Краще ніж ви розбирається в тiй роботi, за яку вас критикує? Запитайте його, чим вiн може аргументувати свої слова. Якщо у вiдповiдь почуєте: "Ну, я так думаю..." Можете вiдповiсти:"Ти правий, бо ти так думаєш :)))." i не звертайте на нього уваги. Також слiд зрозумiти, для чого вас критикують. Адже будь-яка критика - це манiпуляцiя. Це спроба керувати вашою поведiнкою. Ваша реакція залежатиме від того, чого від вас колега. Можливо, співробітник просто хоче ранiше пiти додому, тому критикою пiдштовхує вас зробити частину роботи i за нього.

- Любомире Iгоровичу, як реагувати на критику начальника, якщо вона справедлива?

- Слiд сказати наступне: "Добре, я уважно вас вислухала, Марiє Iванiвно. Я врахую вашi зауваження в своїй подальшiй роботi". Цю фразу можна й повторити. Так ви показуєте керiвниковi своє розумiння того, за що саме вас критикують i що ви вiдкритi для спiвпрацi.

- Як правильно реагувати на несправедливу критику?

- На цей вид критики є кiлька способiв реагування: атака, втеча, або зробити з себе ,невинну жертву: "я такий благородний, виважений,а на мене нападає агресор. Люди добрі, я це якось стерплю, але ж він і вам не дає працювати, псує вам настрій... " Тобто покликати на допомогу оточуючих і відділити критика від колективу. Це він на нас нападає, нас ображає, а я добрий і благородний :))).
Є також подібний прийом, що розрахований на стороннього глядача, коли вас критикують публічно. Цей прийом називається <<доведення до абсурду через преребільшення своєї вини>>. Наприклад, успішній діловій жінці закидають, що вона все добивається завдяки інтимним стосункам із начальником. Відповідь проблизно така: <<Це дійсно так, і не тільки з ним, але і з його друзями, дружиною і дітьми.!:))>>. Або на закид , що всі статки заробив через зловживання службовим становищем: <<Зараз я з тобою договорю, тільки перепаркую власний вертоліт і перетелефоную дружині на Канари -- у нас там власний замок. І всім цим я володію завдяки зловживанням на рідненькій роботі!>> Як правило після таких коментарів, оточуючі не сприймають критику у вашу адресу серйозно, навіть коли вона справедлива, так як ваш коментар робить критика і його оцінку смішною для них.
Також можна уявити критика як психічно хвору людину. Не перебивайте його, зробiть розумний і по-особливому співчутливий погляд. А про себе скажіть: «так-так, хворий, вилікуємо» Навіщо ж вам з ненормальним сперечатися, у нього ж галюцинації.
Можна просто не реагувати на критику. Iгнорувати критика. Порожнiй погляд, мовчання, без емоцiй. Нехай той, хто критикує скаже усе, виллє душу. Якщо все таки не хочеться мовчати i є бажання вiдповiсти, перебити критика, то слiд це робити тодi, коли людина вже майже закiнчила говорити, майже априкінці видиху. Коли Людина вдихнула, її вже не переб'єш. I перебивати треба словом "Так!". При цьому добре зробити рукою жест долонею вниз в бiк сонячного сплетiння критика. I одразу говориш те, що хочеш сказати.

- Пане Любомире, а який спосiб найефективнiший?

- Найефективнiший i найсильнiший спосiб це - iгнорування. Спокiйно стояти i слухати, нiяк не реагуючи на критику. Таку протидiю не кожен може витримати.
- А як реагувати на глузливу критику керiвника, яку чує колектив?

- Це найболючиший вид критики. Тут треба зробити великi очi i сказати: "О Боже, Марiє Iванiвно, я вважала вас такою вихованою, коректною, а ви таке менi говорите... У вас що, якісь проблеми? Може, я чимось зможу вам допомогти?". Зробити невинний вигляд i постiйно повторювати: "я вас завжди вважав, а ви...".
- Чи варто колективу критикувати начальство?

- Як правило нiчого, крiм поганого настрою, це не дає. I ось чому. Наприклад, працiвники отримали зарплату i незадоволенi. "Чому так мало? За нас керiвництво зовсiм не думає!..." Перед тим, як критикувати, слiд згадати, а що мене тут тримає. Якщо менi не подобається, чому я звiдси не йду? Якщо працiвник не хоче нiчого мiняти, то навiщо обурюватись? Хочете бiльшої зарплати -- берiть на себе додатковi обов'язки, пропонуйте новi iдеї керiвництву, рекламуйте себе. Або iдiть на iншу роботу, де вас оцiнять, чи створюйте власний бізнес.. А нашi люди - як бiльярднi кулi. Поки їх не вдариш, вони нiкуди не
покотяться. Залiзне правило кар'єриста: знайшов роботу -- одразу шукай iншу
із ще бiльшою зарплатою як мінімум на 50%. А обурюватись, що хтось отримав бiльше, а ти менше,  i що за тебе керiвник не думає, просто нерозумно. Слiд спершу себе спитати, не чому в когось бiльше, а що вiн робить такого, чого не роблю я? Чи хочу я робити ще щось, крiм того, що завжди? А своєю критикою збурювати цунамi у склянцi води просто нерозумно.

- I як би ви порадили чинити керiвниковi на таку критику знизу?

- Я б порадив ввести бiльш жорсткий контроль за виконанням роботи. Керiвник може сказати: я готовий вас вислухати, що ви пропонуєте? У вас є iдеї, як удосконалити виробничий процес? В iдеалi, звичайно, добре було б, якщо керiвник щодо кожного свого працiвника склав кар'єрний план і обговорив це з підлеглим.

- Чи варто начальниковi критикувати новачка, який щойно влився у колектив?

- Коли в органiзацiю приходить новачок, то вiн приносить iз собою ентузiазм, новi iдеї. Але перш за все потрiбен час, аби вiн став членом цього колективу. Тому вiдношення керiвника до новачка i до досвідчених коллег має бути рiзним. Новачкам спершу жорсткий iнструктаж i контроль за результатом, мінімум ініціативи-це перша стадія входження в колектив. Друга стадія подібна на першу. Але дає більше самостійності новачку у тактичних питаннях. Має бути багато контролю, але й багато підтримки і похвали. І тільки на третій стадії керівник ставить завдання і, задаючи підлеглому запитання,разомз ним шукає шляхи для досягнення мети, мотивує працівника до ініціативності. А на четвертій стадії керівник і підлеглий -- це вже майже рівні партнери, керівник ставить головну мету, а способи її вирішення підлеглий вибирає самостійно. Перехід із стадії в стадію має бути підкріплений вимірюваними результатами, а не розмовами, авторитет треба заслужити.

- Пане Любомире, як реагувати на несподiвану критику? Ось я йду на роботу в чудовому настрої, сповнена нових iдей i бiля мого столу на мене чекає вал критики... Що робити?

- Взагалi, кожен, йдучи на роботу, повинен бути налаштований на заплановану спонтанну ефектиність у будь-якій ситуації.

- Але ж це неправильно! Кожного дня йти в офiс як на вiйну...

- Слiд навчитися довiряти собi, своїм iнстинктам. Ви ж не роздумуєте, а інсинктивно різко відриваєте руку від гарячого предмету чи швидко відскакуєте вбік, коли на вас мчить автомобіль. Варто вiрити в те, що ви завжди зумiєте вчасно зреагувати на критику. Знайдете потрiбнi слова. Вiрити, що ви переможець, що ви удачливi. I якою б несподiваною не була критика -- якщо в людини є установка на перемогу -- критика їй не страшна. о коли людина починає довго думати над тим, що ж вiдповiсти на критику... час iде... усi дивляться... вiдповiдi немає... ага ... гальмо... Якщо пам'ятати лише свої поразки i невдачi i колекцiонувати їх, то людина перетвориться на джерело недосконалостi, яке i на критику зреагувати вiдповiдно не зможе. Якщо тримати в своїй пам'ятi свої пермоги і досягнення - вiдповiдно i реакцiя на критику буде миттєвою i влучною. Рекомендую кожному завести щоденник перемог і щодня записувати мінімум п'ять речей, за які сьогодні варто гордитися. Взяти собі за привило не зробив і не записав п'ять корисних справ - не йду спати поки не зроблю їх!
- Пане Любомире, чи варто прислуховуватись до критики?

- До слiв критики варто прислухатися завжди. Навiть якщо вона здається несправедливою. Адже за критикою завжди щось стоїть. Це i нездоровi амбiцiї, це i заздрiсть, або, можливо, i справдi ваша якась негативна поведiнка. Або може випливти iнтерес якихось третiх осiб. Або чиясь особиста образа. Також критика -- це можливiсть переглянути свою поведiнку i зрозумiти, де саме ви припустилися помилки.

- Як правильно критикувати?

- Завжди треба пам'ятати просте правило. Критикувати треба дiї людини, а не особистiсть. Тобто нiчого особистого -- тiльки бiзнес. Якщо керiвник переходить на критику особистостi, то лише з метою позбутись цiєї людини. Вiн просто хоче аби людина пiшла з органiзацiї, або ж просто не розуміє наслідки своїх вчинків.

Оксана МОКРIЄНКО

Автор і ведучий керівник консалтингової компанії <<Корисні поради>>,
бізнес-консультант та психолог Любомир Бованько.